Олеся Пинзеник розповіла про транспортну модель, екологію і «корки»
У столиці необхідно розробити нову транспортну модель. Завдяки їй можна буде чітко розібратись, як у подальшому функціонуватиме наше місто. Так вважає Олеся Пинзеник — член постійної комісії Київради з питань екологічної політики.
— Олесю Олександрівно, Вам, напевно, вже відомо про такі тривожні дані Держпродспоживслужби: у Києві є більше 20 точок, де рівень забруднення повітря перевищує норму...
— На превеликий жаль, у Києві дісно є місця, де повітря вкрай загазовано. Причини різні. Загалом найбільше забруднення — це вихлопи з автомашин, особливо, коли вони стоять у довжелезних «корках». Окрім того, у нашому місті є й інші джерела, які погіршують екологічну ситуацію: завод «Енергія», ТЕЦ-6, завод «Фанплит». Я вже не кажу про незаконні спалювання сміття з боку населення та дрібних підприємств. Усе це створює чимало проблем для наших легенів.
— Можливо, настав час ухвалювати нові екологічні закони?
— На мій погляд, якби у столиці виконували всі закони та дотримувались усіх санітарних норм, то додаткових законів чи рішень нам не потрібно було б. Сьогодні вкрай необхідно посилити екологічний контроль за виконанням чинних норм законодавства.
— Як відомо, у розвинених країнах обмежують рух авто у центрі міста, а також облаштовують пішохідні зони. Наскільки ці підходи є прийнятним для Києва?
— Перед тим, як вдаватись до таких дій, потрібно все зважити й проаналізувати. Особисто мені подобається така ідея: зробити центр міста більш пішохідним. Одначе спочатку треба розробити транспортну модель: вона покаже, як буде функціонувати місто. Уявіть, що буде, коли ми закриємо для проїзду декілька центральних вулиць? Як тоді перерозподіляти транспортні потоки на інших магістралях? Те, що буде зроблено для покращення в одному місці, не повинно призводити до колапсу в іншому.
Ще один суттєвий момент: потрібно розвивати багаторівневі парковки. Нам треба прибрати автомашини з вулиць, бо вони ускладнюють рух у багатомільйонному місті. Має діяти чітке правило: автомобілі залишати тільки у спеціально відведених для цього місцях та на парковках. За таким принципом живуть і Європа, і США. Ніхто не повинен кидати свою машину будь-де і зникати на цілий день.
На Заході для таких горе-водіїв передбачені величезні штрафи. А у нас? Що потрібно для того, аби запроваджувати такі штрафні санкції? Очевидно, спочатку треба, насамперед, подбати про достатню кількістьмісць, де можна ставити машину. Коли ми щось забороняємо, то повинні запропонувати альтернативу. І, звичайно, також має бути добре розвинутий громадський транспорт, щоб люди могли легко добратися в будь-яку точку міста.
— Чи варто, у такому разі, тотально відмовлятися від маршруток і збільшувати кількісний склад електротранспорту?
— Відповім із власного досвіду. Мені довелось побувати у різних країнах Заходу. Там основний засіб пересування — транспорт громадський, а не приватний. Так живе весь цивілізований світ: те, що державі не вигідно, віддається у приватні руки. Щодо громадського транспорту, то він, насамперед, має бути зручним і безпечним.
Свого часу мені, як міжнародному аудитору, довелось працювати за контрактом у Нью-Йорку. У цьому американському місті проживає близько дев`яти мільйонів чоловік, а в усій агломерації — двадцять мільйонів. А чи чули ви коли-небудь про транспортні колапси у багатомільйонному Нью-Йорку? Так, є певні «корки» при під’їзді до нього, але в самому місті я не бачила жодної! Навіть коли страйкували працівники метрополітену, місто більш-менш нормально функціонувало.
— Чому ж тоді в американському мегаполісі немає таких проблем як у нас?
— Більшість людей (за моїми підрахунками — близько 97 відсотків) використовують метро, як основний засіб пересування. Метрополітени у Нью-Йорку дуже розгалужені: 468 станцій і 34 лінії. Вагони — доволі широкі. Я ніколи не бачили штовханини та тісняви навіть у часи пік.
Приватних автомобілів на вулицях небагато, бо там паркування надзвичайно дороге. Як правило, своїми «колесами» користуються лише заможні американці або ті, які живуть у приватному секторі.
По самому місту ходять автобуси, причому на спеціально виділених смугах. Багато машин (таксі), що курсують по Манхетену — це основне місце роботи для більшості населення. Замовити таксі — узагалі не проблема. У кожній машині є лічильник, а якщо його немає, то будь-хто може поскаржитись до транспортного департаменту і тоді водія позбавлять ліцензії.
— Що Ви, зі свого боку, як депутат Київради, будете пропонувати?
— Наразі я займаюсь питаннями щодо розвитку Жукового острова. У часи Черновецького його "диребанили", як тільки могли. За моєю ініціативою вже підготовлено проект депутатського рішення. Йдеться про те, щоби більше 500 га зробити заказником (цей статус забороняє капітальне будівництво). Там не повинні будувати чергові маєтки та замки. Цей острів покликаний бути чистою екологічною зоною та улюбленим місцем відпочинку для всіх киян.