В столиці показують твори художників "київської школи"

Київська добірка завершує проект "Мистецька мапа України", що музей розпочав сім років тому, знайомлячи з художниками Львова, Одеси, Криму, Харкова і Закарпаття. Охоплює вона передовсім роботи тих митців, які отримали академічну освіту у Києві, або жили і творили у столиці. Колекція виявилася настільки масштабною – 350 творів 216 авторів, що її поділили на три частини, які експонуватимуться по черзі. 

– Наш фундатор Сергій Цюпко зацікавився мистецтвом ще в 1990-х і потроху, по майстернях художників збирав свою колекцію, – розповіла "Вечірці" куратор виставки Ірина Алєксєєва. – Коли захоплення набуло певного обсягу, захотілося поділитися зібранням з іншими, так і виник наш музей, перший приватний музей в Україні. До цієї експозиції минулого року ми поповнили колекцію роботами знакових художників, серед яких Матвій Вайсберг, Анатолій Криволап, Олег Тістол. Це багатий матеріал для дослідження і виставка насамперед цікава своєї різноманітністю творчих індивідуальностей, дає змогу відвідувачу знайти, що йому ближче в мистецтві – філософія, тонка лірика, відчуття кольору...

У першій частині київської колекції акцент зроблено на сучасних митцях, а загалом вона охоплює період близько 80 років. Плеяда імен вражає – це живопис Івана Марчука, Тіберія Сільваші, Олександра Дубовика, Влади Ралко, скульптури Миколи Малишка і Ольги Рапай-Маркиш. 

– Творчість митців міста важко віднести до окремої київської живописної школи. По-перше, повинна бути навчальна інституція, навколо якої все розгортається. Ми маємо академію мистецтва, але на мою думку, академічного навчання і системи малювання тут ніколи не було. Вона була заснована на початку 20 сторіччя, час авангарду, коли цінувалася індивідуальність, різність. Були тут і проблеми, пов'язані з національним усвідомленням, традиціями. З приходом радянської влади вони залишились. По сьогодні ніхто не може проаналізувати наше минуле, радянський час не осмислений зовсім, бо не можна було називати речі своїми іменами, – пояснює мистецтвознавець Галина Скляренко. – Але Київ – це енергетичне, потужне  культурно-мистецьке середовище, тут завжди були фантастичні, цікаві художники, дивні та непрості автори, як Анатолій Лимарєв, Олександр Дубовик. 

Іван Марчук, три роботи якого представлені на виставці, погоджується, що окремої київської школи не існує.

– Є львівська школа, закарпатська, а київської я не відчуваю, і вона мене не відчувала, я тут радше як самотній вовк, – запевняє він. – Більш того, свого часу я "викинув" всю школу, створював власний стиль, вдосконалював нові технології. В мене понад 4 тисяч робіт, написаних у Києві, Нью-Йорку, Торонто, Сіднеї, і хочу їх всіх посіяти по світу.

Проект "Київ. Сторінки з колекції" продовжується в Музеї сучасного мистецтва України (вул. Фрунзе, 41) до 10 квітня. Перша експозиція відкрита до 31 січня, друга – з 4 лютого до 6 березня, а третя – з 10 березня до 10 квітня. 

– Кохання і мистецтво – єдине, що є цікавого на світі. Мистецтво – не просто красиві картинки, це бачення світу, розуміння свого часу, людини, – впевнена мистецтвознавець Галина Скляренко. – Раджу частіше бувати на виставках, бо візуальне мистецтво дає особливий досвід, вчить бачити інакше.

Фото Григорія КУБЛАНОВА