"Деміївській" бібліотеці виповнилося 107 років
Бібліотека, як самостійна одиниця, була створена у січні 1909 році. Нині вона розташована на Голосіївському проспекті 46/1 і нараховує більше 4 тисяч читачів. А згідно звіту 1912 року, котрий зберігається у Державному архіві, їх було всього 21. На уроках краєзнавства, які директор бібліотеки Галина Козлова проводить серед школярів району, вона розповідає про цікаві факти, пов’язані з історією району, адже вважає, що національно-патріотичне виховання починається з любові до своєї «маленької» Батьківщини, де ти народився і виріс. У своїй розповідях Галина Анатоліївна часто згадує про Наталю Шатову, доньку одного із власників цегельних заводів, що колись розміщувались на території Деміївки. Саме ця дівчина, яка у подальшому одержала відповідну освіту і стала відомим медиком у Києві, сприяла тому, щоб побудувати школу для безкоштовного навчання деміївських дітей.
Деякий час вважали, що під час Другої світової війни бібліотечний фонд зберігався у склепі Байкового кладовища, розповідає пані Галина. Але, працюючи у Державному архіві, вона знайшла документ Київської управи, в якому містився перелік бібліотек Києва, які працювали під час німецької окупації. В цьому списку була зазначена і бібліотека «Деміївська». Отже, під час окупації вона функціонувала і відповідно мала свій фонд. З іншого джерела Галина Анатоліївна дізналась про те, що німці під час окупації в бібліотеку на Деміївці звозили з усього Києва марксистко-ленінську літературу, а потім ешелонами відправляли до Німеччини, нібито з метою її вивчення. Вона припускає, що це було пов’язано із тим, що поряд була розташована станція «Київ-Московський», з якої було зручніше відправити вагони.
Нині ж, за словами бібліотечних фахівців, тримаючи в руках старі видання, датовані початком XX століття, хлопці і дівчата, які відвідують бібліотеку, переживають неймовірні відчуття, коли припускають, що їх прабабусі чи прадідусі теж читали цю книжку, що цілком ймовірно. Найбільше книжок сьогодні читають про любов. Причому досить солідні люди – віком від 60 до 80 років. На другому місці – детективи. А молодь захоплюється філософією і психологією і читає Монтеня, Ніцше, Фрейда.
Серед цікавих читачів бібліотеки – її колишня керівник, Лідія Миколаївна Палієнко, яка очолювала цей заклад пів століття. У свої 91 рік вона приїжджає до улюбленої бібліотеки з іншого кінця міста і кожен раз запитує: «Що нового ви мені дасте почитати?». Та, нажаль, літературними новинками бібліотека похвалитися не може – комплектування сьогодні є одним із болючих питань. І, якщо раніше читачі дарували бібліотеці багато книжок, то нині таких прецедентів обмаль. Останнім часом бібліотека не виписувала і періодику за браком коштів. Але на допомогу прийшов читацький актив, який за власні кошти вирішив питання підписки.
Одним із них є пенсіонер Олександр Дудка, який більше 30 років відвідує бібліотеку. «Для мене сьогодні бібліотека «Деміївська» є культурним центром, – говорить він. – Тут я себе відчуваю не тільки читачем, але і глядачем, відпочиваючим. Приваблює особлива атмосфера – інтелектуальна і демократична, яку створила директор Галина Анатоліївна. В цій бібліотеці на першому місці не книга, а людина». Такої ж думки і поет Валерій Войцехівський. «Мені здається, що нині бібліотека – це єдиний справжній оазис культури, який залишився в місті, – зауважує він. – В бібліотеці працює чудовий колектив, тому ми не ділимося на читачів і працівників, а давно стали друзями.Таких відносин сьогодні людині дуже не вистачає».