Захисники України пройшлися ходою центром Києва
17 лютого - річниця боїв за Дебальцеве. Тоді, у 2015 році, в районі Дебальцевого у період з 15 січня до 18 лютого загинуло 110 військовослужбовців, 270 було поранено, 7 – взято в полон та 18 зникли безвісти.
Сьогодні, щоб пом'янути загиблих, у центрі Києва зустрілися бійці АТО, які безпосередньо брали участь у боях за Дебальцеве та пройшлися ходою від Хрещатика до Софійської площі.
Підхожу до чоловіка на візку. Це Станіслав Власов. І хоча він безпосередньо у сам котел не потрапив, але був поранений у Щасті, в результаті залишився на візку. Після поранення у чоловіка стався інсульт, і вже третій рік він не може ходити. За словами військового, в Україні хоч і проходив реабілітацію, але ситуацію із здоров’ям вона не покращила. Тому мрія чоловіка – відправитись на реабілітацію за кордон. Але держава цього не пропонує військовому. Візок та милиці чоловікові подарували волонтери-німці.
Алі Керімов, кремезний чоловік, згадує:
- Мене мобілізували головним мехводом 15 роти 5 батальйону 30 механізованою бригади. Ремонтував машини на базах зберігання бронетехніки. В січні батальйон був повністю укомплектований та вирушив у район Дебальцівського плацдарму. Наш батальйон розділили на дві роти, здатних до бойових дій. Спочатку пішла перша рота, через тиждень була ротація, та пішла наша рота на передову. І майже одразу ми опинилися у котлі. Мене було поранено 14 лютого. Так би мовити, «валентинка» від Росії. На мій пост потрапив снаряд від російського танка. В мене була міннно-вибухова політравма і мене евакуювали у санчастину. Там хірург мені врятував життя – операція проходила всю ніч. А зранку сформували три колони на прорив. Я був у другій. Першу колону розстріляли, друга прорвалась, третю також розстріляли. Рік тривало лікування. Півроку пролежав, ще півроку вчився ходити….
Щороку українці гинуть, захищаючи кордони нашої країни. Напевно, найголовніше, щоб воїн відчував підтримку держави, та розумів: якщо з ним щось станеться, то він і його родина будуть соціально захищені.