Ювілей актриси Галини Корнєєвої: чотири десятки років в столичному театрі

- Мої батьки були далекі від цієї професії. Батько працював інженером на заводі «Більшовик», мати теж працювала на заводі. І коли я поступала в перший раз, в 1966 році, не пройшла за конкурсом, - пригадує Галина Миколаївна. -  Тоді якраз одночасно було два випуски – ті, хто закінчив 11-ті та 10-ті класи. І величезна кількість абітурієнтів в усіх інститутах. Коли я в своїй кімнаті ридала, в іншій мої батьки накрили стіл і святкували, що я не поступила в театральний інститут. Батько, звісно, хотів щоб я була інженером. Наступного року я знову спробувала, не сказавши батькам, – і цього разу успішно. Після закінчення Київського інституту театрального мистецтва за розподілом поїхала спочатку в Макіївку Донецької області, де пропрацювала три роки. Про цей період в мене залишилися дуже теплі спогади.  В 1975 році повернулася в Київ, роботи в театрах не було. Спочатку пішла працювати лаборантом в наш інститут на кафедру майстерності актора. А коли дізналася, що є місце в Ансамблі драми і комедії, спробувала. І все склалося якнайкраще. Адже на той момент навіть уявити собі, що в Києві відкриються нові театри, що будеш працювати в столичному театрі актрисою було все одно, що полетіти в космос.  

З 1977 року  Галина Корнєєва почала працювати в театрі, коли він мав ще статус Українського гастрольного товариства «Ансамбль драми і комедії». І була свідком народження нового театру.
- Ансамбль драми і комедії, куди я потрапила, працював при об’єднанні «Укрконцерт». З режисером Гур’євим, який приїхав з Рибинська, ми поставили виставу «Облудники» за Рязановим та Брагинським, - поділилася Галина Миколаївна. -  Тоді були рішення міністерства та міської ради відкрити в Києві чотири нові театри – наш, Молодіжний (зараз Молодий), Театр на Подолі та Театр естради. І Едуард Митницький (незмінний художній керівник театру, який минулого року пішов з життя – Ред.) прийшов на цю виставу, відзначив наші роботи. Так на базі Ансамблю організувався театр драми і комедії. Потім він запрошував й інших артистів. І 7 вересня був перший збір трупи.  На початку у нас не було власного приміщення. Працювали в театрі ляльок на Шота Руставелі, де зараз знаходиться синагога. І грали в таких складних умовах, буквально на відстані витягнутої руки від глядачів. У нас тоді горіли очі, бо коли Едуард Митницький щось розповідав, ми всі мріяли. Обговорювали театр та його форми, яким хочемо бачити свій театр. Жодної хвилини  не жалкую, що потрапила в цей театр і тут працюю.    

За понад 40 років роботи в Театрі драми і комедії на лівому березі Галина Корнеєва втілила близько 50 ролей в спектаклях різних режисерів: 
- В 29 років мені довелося грати всіх бабусь, які були в театрі. Бо за віком бабусь-акторок не було. Починала з Михайлини в «Тривозі», потім була стара єврейка в «Ешелоні», мати в «Що сталося, месьє?» . Напевно, режисери приходили, дивилися, хто до цього в репертуарі грав бабусь і тому знову запрошували мене. Це був хороший досвід. Одна з улюблених ролей - у виставі «Він і Вона» за п'єсою «Лавка» Гельмана. Дуже душевний та світлий спектакль. Незважаючи, що герої розстаються. Ніколи не забуду, як ми його грали в Чернігівській жіночій в’язниці закритого режиму – після нього глядачки ридали. Цікава робота також була у постановці Олексія Лісовця «Мамо, покохай демократа».  Це вистава про пару, яка переживає  кризу середнього віку. Чоловікові починає набридати родинне життя, здається, що жінка стала старішою, повнішою...

Cьогодні актрису можна побачити у виставах  «Які у вас претензії до дружини?», «Не все коту масляна», «Том Сойєр», «Три сестри», «Опискин. Фома!», «Сімейні сцени», «20 років без повітря», «Не залишай мене!..», «Брехня». Також вона активно знімається у телевізійних серіалах. 

Ми вітаємо Галину Миколаївну з ювілеєм, бажаємо міцного здоров’я та нових цікавих ролей!