Гурт "Шабля": хто тут співає, того куля обминає
Ми познайомимо вас, шановні читачі, з «Шаблею». Є такий славний музикальний гурт. А підставою для розмови стало те, що пісня «Браття Українці» гурту «Шабля» на офіційному рівні визнано гімном АТО. Таке рішення було прийнято на Всеукраїнському форумі ветеранів та учасників Антитерористичної операції. На гостину до «Вечірки» завітав лідер гурту Вова Гейзер.
– Пісню «Браття Українці» було написано незадовго до початку збройного конфлікту на Донбасі, – розповідає Вова Гейзер. – Для мене вона стала пророчою… Написав її після трагічних подій на Майдані. А коли в студії записували пісню, то, пригадую, до приміщення увійшов режисер і промовив, що з боку Росії до українського кордону рухається танкова колона. Це мене дуже зачепило… Ми записали її на одному диханні. У тексті, зверніть увагу, є такі рядки: «З нами свята віра, з нами Бог і правда, і ми проти того, щоб брат ішов на брата. А якщо з війною – тоді начувайтесь, нас ніщо не зупинить. Слава Україні!». Твердо стоїмо на одному: Україна не хоче війни, однак ми до останнього будемо захищати свої кордони, незалежність, честь та гідність свого народу.
– Як сприймають вашу творчість на передовій?
– Буває, що й по п’ять – десять разів підряд виконуємо «Браття Українці».
– У вас є пісня «Синку мій, синку», яка багатьох бере за душу. Ви також її виконуєте під час зустрічей із воїнами?
– Це дуже сумна пісня. До речі, ми її записали із всесвітньо відомим скрипалем, українцем, що проживає в Канаді, Василем Попадюком. Зазвичай ми її виконуємо рідко, бо і так боляче від нинішніх реалій, але іноді все ж співаємо…
– Новий рік зустріли часом не у військових частинах?
– Я особисто Новий рік не святкував взагалі. Нині йде війна, на фронті хлопці мерзнуть, ризикують життям, і в цей час пити горілку, всю ніч їсти – просто недоречно. Тому цей Новий рік святкував удома, повечеряли, і все...
– А які творчі плани «Шаблі» на 2016-й?
– План один – продовжувати їздити з концертами на фронт, до наших побратимів. Плануємо зробити тур військовими частинами, щоб особисто презентувати пісню, яку нещодавно випустили. Працюємо над тим, щоб дати багато концертів у зоні АТО – 20–30. Плануємо наприкінці січня поїхати на Херсонщину, до наших побратимів, зокрема хочемо відвідати Чонгар, прикордонників. Хоч ми й були там нещодавно, однак нас запросили знову. Паралельно виступатимемо в Києві. Зокрема, 6 лютого відбудеться сольний концерт гурту в клубі «Докер», що на Оболоні. Ми будемо виконувати пісні як з альбому «Браття Українці», так і з нового, який плануємо випустити уже навесні. Цей альбом матиме трохи інший характер, пісні будуть веселішого манеру, оскільки під час поїздок до зони АТО солдати просять нас більше виконувати веселіших пісень, для піднесення настрою, підтримки бойового духу. Ці пісні були написані ще до Революції Гідності, але оскільки вони всім подобаються, ми вирішили підготувати альбом такого плану.
– Коли буваєте на фронті, що особливо вражає, що запам’ятовується найбільше?
– Чесно кажучи, я жодного разу не помітив зламу бойового духу наших солдатів, ніхто не жаліється, що чогось не вистачає, що холодно. І це дуже вражає. Вважаю, що таку націю не зламати.
– Розкажіть, будь ласка, про музикантів гурту. Як давно ви знайомі та чому саме цих людей запросили до свого колективу?
– Сьогодні у складі гурту вісім професійних музикантів, яких я дуже ціную і поважаю: Руслан Амірханов – лідер-гітара, бек-вокал, Шевкет Зморка – акордеон, клавішні, Саід Сагітов – тромбон, Дмитро Ханенко – труба, Павло Гузев – саксофон, Валерій Мельніков – бас-гітара, бек-вокал, Сергій Недашковський – ударні. «Шабля» – мультинаціональний гурт, в якому грають німці, татари, українці… Отож склад нашого гурту – це ще одне підтвердження, що всі люди можуть жити в мирі. Ми познайомилися в Києві – з кимось раніше, а з кимось пізніше. Пишу я з 20 років, грав із багатьма музикантами, однак до «Шаблі» запросив людей, з якими раніше не працював. Мені хотілося, щоб цей гурт не був схожим на інші. На початку до складу гурту хотіли увійти ще кілька музикантів, однак я дізнався, що вони не підтримують проукраїнську позицію в конфлікті з Росією, і ми змушені були з ними розпрощатися. Ще один колега так і не став нашим повноправним музикантом, адже не знайшов у собі мужності поїхати з концертами на фронт. Решта наших музикантів – люди з відкритими серцями, які розуміють, що відбувається насправді в країні, і всупереч своїм страхам можуть поїхати до зони бойових дій, щоб підтримати патріотів.
– Ви народилися в Казахстані, мешкали у Дніпропетровську, дід був репресованим, відбував заслання…
– Я – етнічний німець, мама – українка, народився в Казахстані, виріс на Західній Україні, дід по батьковій лінії був репресованим.
– Колишнє армійське минуле допомагає у творчості?
– Мені близька військова тематика, бо колись служив в армії, в авіації, був радистом.
– На початку січня газеті «Вечірній Київ» виповнилося 110 років. Що побажає «Шабля» читачам видання?
– Вітаємо з цією датою кожного автора, редактора, кореспондентів та всіх-всіх, хто докладає зусиль, аби видання працювало та процвітало. Думаю, що «Вечірка» – не лише найповажніше за віком столичне видання, а й найулюбленіша газета в Україні. Свого часу «Вечірній Київ» намагалися закрити, і це говорить про те, що в різні часи ви не боїтеся говорити правду, за що вам низький уклін. Бажаю, щоб таких поважних дат в історії вашого видання було безліч, наснаги вам, успіху та поваги з боку читачів і можновладців (нехай і надалі бояться вашого влучного пера)!
Гурт «Шабля» також від щирого серця вітає всіх із Різдвяними святами. Будьте здоровими, багатими і небайдужими до чужого горя, нехай у ваших оселях завжди сяє світло, буде мир, спокій і злагода!