Директор Департаменту культури пояснила ситуацію з київськими кінотеатрами

Директор Департаменту культури пояснила ситуацію з київськими кінотеатрами

Ситуація з кінотеатром "Київ"  - коли ТОВ "Культурний центр "Кінотеатр Київ" відмовили продовжувати оренду, особливо у зв'язку з нещодавнім закриттям двох знакомих кінотеатрів міста - "України" і "Кінопанорами"- привернула увагу кінематографічної спільноти і громадськості. Департамент культури КМДА вже повідомляв, що не збирається закривати кінотеатр, натомість передати його на баланс КП "Київкінофільм". 

До Департаменту культури продовжують надходити запити з проханням обгрунтувати позицію по кінотеатру "Київ", тому директор Департаменту Діана Попова вирішила поділитися власною позицією.

 - Пригадайте, кияни, 90-ті з переходом в нульові і згадайте які кінотеатри були тоді і скільки з них залишилося сьогодні. А головне, пригадайте місце розташування всіх тих, які зникли в якості кінотеатрів. Пригадали? Правильно, бо це найцентральніші місця: Україна, Дружба, Орбіта, Кінопанорама, Зоряний, Довженка - це перші, що спадають на думку. Чому не були цікаві маленькі дитячі кінотеатри і великі, але в спальних віддалених районах? Правильно - економіка. Бізнес завжди "виколупує родзинки з булок", бо це вигідно! А залишає комунальному майну все решта - робіть, що хочете. Але після цього бізнес приватизовує майно, розуміє, що кінобізнес складний і не такий рентабельний (або навіть зовсім збитковий) в цих приміщеннях, а потім за законами жанру перепрофілює це приміщення під магазини, готелі, ресторани, клуби і т.д. 
Коли мене призначили на цю посаду в 2014-му році, КП "Київкінофільм" було збитковим, а кінотеатри, які в нього вхотять майже всі були в жахливому становищі в плані матеріально-технічної бази. Але навіть в цьому випадку серед 15-ти кінотеатрів були свої родзинки, які намагалися і завжди намагатимуться виколупати з булки, бо саме ці кінотеатри здатні генерувати прибуток, коли решта дай Боже, коли вдається вивести в нуль (це не взимку, звичайно). Ми розробили велику інвестиційну програму, щоб залучити інвесторів через конкурс, працювали над цим декілька років і знаєте що? Нікому не цікаво вкладати в культуру, майже всі пропозиціі зводяться до того, щоб знести стару будівлю кінотеатру і побудувати ТРЦ з кінотеатром в середині, а місту просто заплатити гроші, не залишивши комунальної власності. Це такі економічні реалії, щоб всі розуміли. І повірте, не факт, що через 5 років цей приватний кінотеатр не змінить профіль діяльності (приклад України і Кінопанорами вам в поміч). 

Вона зазначила, что КП "Київкінофільм" є одним з найуспішніших комунальних підприємств, яке за три роки просто небувалий прогрес демонструє в ревіталізації всіх кінотеатрів комунальної форми власності, розвитку і демонстрації того, яким ефективним може бути місто в особі комунального оператора, якщо не красти, не доводити свідомо до руйнаціі будівлі з метою приватизації за копійки. І висловила думку, що вся "стурбована громадськість" не тішиться, що врешті майно залишиться точно в місті в добрих руках і профіль точно буде збережений, і фестивальна історія точно продовжиться, бо немає довіри до влади в цілому і до окремих її представників зокрема. 

Позицію Діани Попової, зокрема. підтримує, і організатор фестивалю Anne de Kyiv Федір Баландін.

- Я провів в кінотеатрі "Київ" все дитинство. Редакція маминої газети ,єдиної, яка писала тоді про «найважливіше з мистецтв» , знаходилась в одному з численних закапелків цього величезного, як мені здавалось в дитинстві, казкового кінопалацу. Всі білетерші знали мене малого і я мандрував із зали до зали, змінюючи країни і епохи,жанри і оточення… Кінотеатр жив і не здавався навіть за часів тотального розвалу кінопрокату, прийнявши в свій простір магазин меблів, «комісіонку»,популярний серед пубертатів відеосалон, відеопрокат, більярдну, казино,нічний клуб і ще бозна-що…  Такий був час , розвал, «буремні дев’яності»… такі саме нелегкі часи переживали і інші київські кінотеатри , театри і не тільки комунальні. Деякі взагалі зникли,розчинились.  Нині картина інша- ми є свідками київського культурного ренесансу . Подивіться на міські театри… Молодий,Оперета, Золоті Ворота . Подивіться який красень- Театр На Подолі . Купити квиток - проблема. Подивіться на «Ліру» - маленький , але з величезними амбіціями ! І амбіції ці реалізуються! А «Жовтень» ?  І там крізь були зміни , корисні зміни. І ми чули «Караул!, нє продлєвают, висєляют, закривают, "гіпс снімают"», а згодом виявлялось, що зовсім і не караул, а ура! І де зникали все хейтери і «спеціалісти широкого профілю». А вони швидко перефарбовувались і з такою самою затятістю починали хвалити бувший «уродлівий театр гроб і крематорій» … Ми хочемо змін , ми не хочемо змін. Бажаючи,щоб все лишалось «як було, бо було ж нормально», ми відкидаємо і втрачаємо можливість оновлення. А воно ,це оновлення, вочевидь ,вже на часі . Для «Києва» нині - це шанс на якісний модерний стрибок в нову технологічну реальність і можливість стати краще. Я дійсно люблю кінотеатр «Київ» і тому це бачу! - написав він на своїй сторінці. 

Водночас гендиректор Довженко-Центру Іван Козленко до ефективності КП "Київкінофільм" ставиться скептично. Про це він написав в коментарях: 
- Не сумніваюся як у благих намірах Дениса Хомича (директор КП "Київкінофільм - Ред), так і в його успіхах, але справедливості ради треба назвати суму прямих інвестицій в "Київкінофільм" за 2014-2018 рр. і обсяги пільг, якими користується КП. І дохід міської казни від орендаря к-тру "Київ" за цей же період. Тільки за цих умов можна піднімати питання ефективності та приймати рішення про зміну оператора. Також зазначу, що й орендований кінотеатр залишався в муніципальній власності й ніхто його не збирався приватизовувати. Мені бажання міста керувати власним кінотеатром видається цілком логічним, однак недооцінювати внесок Вілі Іванівни в відновлення кінотеатру в часи, коли місто кинуло його напризволяще - несправедливо. На жаль, існує великий ризик того, що зі скорою зміною влади в Києві темпи процвітання "Київкінофільму" зменшаться й кінотеатр знов залишиться нікому не потрібним. Нікому, крім потенційних забудовників, а не малих профільних інвесторів, яким є теперішній орендар. Ну і наостанок: трішки гидко від нечистоплотності всієї ситуації: абсолютно очевидно, що рішення про непролонгацію договору було прийнято не 4 січня й навіть не в жовтні. Утаювання його від громадськості ніяк не сприяє підвищенню довіри до влади. Будь-яке рішення влади, що напряму стосується громади, треба відкрито комунікувати та обгрунтовувати. Поки жодних розумних мотивацій припинення договору оренди я не побачив. Яка ж сума інвестицій в Київкінофільм? Знайшов інформацію про 30 млн. за 2 останні роки. Тобто місто за цей період понесло витрат на технічне переоснащення мережі принаймні 30 млн., тоді як "Київ" приніс за цей же період (хай і за заниженою ставкою оренди в 45 000 / міс) прибуток місту в більш як 1 млн. грн. В чому перемога? 

- В моделі комунальній місто отримує дуже важливу соціальну функцію. Це і найнижча вартість квитка, і багато пільг, і дуже багато безкоштовних показів для пільгових категорій населення, - зазначила Лариса Зубенко з КП "Київкінофільм". - І ще хочу додати, що фестивалів, прем'єр та інших цікавих заходів у наших кінотеатрах відбувається не менше, ніж в приватних. Досвід є. Комунальні кінотеатри - це заклади культури громади міста. І цілком логічно, що ми намагаємось утримувати найнижчу вартість квитка. Тим і відрізняємось від приватних. І система пільг та безоплатні покази - це наша соціальна відповідальність. А головна наша мета - це створення культурних центрів на базі кожного кінотеатру. 

Нагадаємо, кінотеатри, фестивалі, бібліотеки: як Київ вистрачатиме кошти на культуру