Штраус для всіх: у київській опері дітей пустили до оркестру
Як зробити оперу ближчою та зрозумілішою для дітей? Запросити їх на репетицію.
Саме так вирішили організатори Різдвяного Штраус-форуму і відкрили двері головної опери країни для кількох десятків хлопчиків та дівчат. І не просто головну залу, а «за куліси», де й відбуваються репетиції оркестру та хору. Її особливість у тому, що вона камерна, а оркестр розміщується між справжньою сценою та глядачами. Лише у диригента є спеціальне підвищення.
За гіда у царство мистецтва був сам Міністр культури Євген Нищук.
– Нам потрібно чим більше проектів, які роблять високе мистецтво зрозумілим навіть для найменших, пояснюють його і закладають підмурівки любові до класичної музики. І саме музика Штраусів якнайкраще для цього надається, – зауважив пан міністр і передав слово легендарному українському диригенту Герману Макаренко:
– Ми запросили абсолютно різних дітей, серед яких є лауреати міжнародних конкурсів, діти з особливими потребами, а також діти військовослужбовців і з зони АТО. Хочемо показати їм шедеври світової класики і через неї виховати свідомість молодих талантів, щоб потім вже вони змінювали наш світ на краще.
Пан Макаренко представив маленькій публіці солістів, хор, оркестр, зняв піджак із вишневою хустинкою у нагрудній кишені, недбало повісив на високе диригентське крісло (виявляється, під час репетицій диригент може сидіти!) і… оркестр заграв фінал із другої дії оперети Йоганна Штрауса «Летюча миша». Ця музика не потребує трактування чи пояснення – навіть найменші дітки заворожено сиділи на колінах у мам.
– Музика Штраусів має здатність надихати. Традиція різдвяних балів у Відні не переривалася навіть у часи війни та хвороб, бо це – промінчик світла у час безнадії. Він потрібен людям, – поділилася своїми враженнями диригент Київського національного академічного театру оперети Оксана Мадараш. А диригент Державного академічного естрадно-симфонічного оркестру України Роман Будзяк зізнався, що саме Штрауси налаштовують його на особливу атмосферу передчуття Нового року і Різдва.
Після першого музичного уривку хор залишив сцену, а натомість туди запросили піднятися дітей. Найменших вмостили на стільці, старшим дозволили сісти просто на підлогу. Головний задум був у тому, аби діти почули звучання оркестру, що називається, «з середини».
Найцікавішою ж для багатьох була мить, коли дозволили спустися зі сцени та поспілкуватися з музикантами. Хтось підійшов до скрипок, хлопці оточили соліста на литаврах, а чимало дівчат вишикувалися в чергу для фото з арфою. Серед них були і сестри Лабунські. Менша – Стелла у свої 10 років грає на саксофоні, танцює в дитячій студії ансамблю Вірського і обожнює музику.
– Ми часто буваємо в Оперному театрі, але за куліси потрапили вперше, і це справило сильне враження, – розповіла мама дівчаток, пані Вікторія.
Арфістка пані Лєна усім терпляче пояснювала, як правильно тримати музичний інструмент (його треба нахиляти на себе), скільки він важить (арфа для концертів, а не репетицій, – аж 50 кг!) та навіщо потрібні педалі. Крім того, коли оркестр грав скерцо «Perpetuum mobile» («Вічний двигун») Йоганна Штрауса, дівчатам дозволили заграти кілька акордів!
Загалом до ініціативи приєдналося близько 60 музикантів оркестру. Вони були відкриті до юних слухачів, ділилися музичними секретами і вчергове доводили, що мистецтво має бути доступним, а мова музики – зрозумілою всім.
Фото: Ольга Косова