Пішов з життя Микола Рушковський: три останні ролі майстра

Пішов з життя Микола Рушковський: три останні ролі майстра

Вночі народний артист України, лауреат Національної премії  ім. Т. Шевченка актор театру російської драми імені Лесі Українки Микола Рушковський помер на 93 році життя. Він перебував в лікарні, де переніс нескладну операцію на нозі і планував за кілька місяців повернутися на сцену.

 - Був у лікарні, але мріяв вийти на сцену і знову зіграти Фірса... Микола РУШКОВСЬКИЙ (1925 -2018) Світла пам'ять... – написав у Фейсбуці театральний критик Олег Вергеліс.

Прощання з Миколою Миколайовичем Рушковським відбудеться 7 грудня 2018 року зі 10.00 до 13.00 в приміщенні Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки.

Микола Миколайович народився в 1925 році в Москві. Закінчив Школу-студію імені В. І. Немировича-Данченка при МХАТі (1952).
Знімався у багатьох фільмах, зокрема : «Народжені бурею» (1957, Заремба), ««Місто з ранку до опівночі», «Така вона, гра» (1978), «Дощ у чужому місті» (1979, т/ф), «Ранкове шосе» (1988, Серафім) «Осінні квіти» (2009) та ін.
Викладав у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого. Професор (1976). Випустив 13 наборів акторських курсів. Серед учнів Рушковського знані українські актори -  Лев Сомов, Ігор Антонов, Дмитро Суржиков, Ольга Сумська, Артем Ємцов та ін.
Був одним із засновників театральної премії «Київська пектораль», Нового драматичного театру на Печерську, Майстерні театрального мистецтва «Сузір'я».

З 1952 року працював актором Київського російського драматичного театру імені Лесі Українки. На його рахунку – понад 100 ролей.
 У його програмі в театрі було розписано три спектаклі

"Заповіт цнотливого бабія"
Роль - Дон Жуан

Український прозаїк і драматург Анатолій Крим представив свого Дон Жуана, бабія і гульвісу, на схилі років, який кається у своїх гріхах і запевняє нас у своїй ... невинності.  Ні, від жінок він не відрікається, їх було рівно 617, і всіх їх він шалено любив та навчив буквально літати від переповненого почуття любові, літати від захоплення і щастя, але ... при цьому жодною з них він не володів. І ось останній, передсмертний вечір, сповідь закінчена.  

"Вишневий сад"
Роль - Фірс, лакей, старий.

Ця постановка орієнтована на глядача, який надає перевагу традиційному прочитанню класичної п'єси Чехова. Героїв багато, і майже всі вони, як у Льва Толстого, «нещасні по-своєму», бо не знають, де їм знайти віру в майбутнє. Усі очікують дива, що ситуація вирішитися сама собою. Але дива не сталося. Вишневий сад помирає, а заодно закінчується сон про непорушне батьківське гніздо (яке й так давно вже розпалося).

"Насмішкувате моє щастя"
Понад 50 років грав у спектаклі   - спочатку виконував роль самого Антона Павловича, а потім брата Чехова.

Це сценічний роман у листах, що належать Антону Чехову. Думки письменника розумні, тонкі, пронизливі, сповідальні, правдиві, парадоксальні, образні - вони на всі часи. У листах звучить непідробний біль, майже відчай, від трагічного нерозуміння суспільством дару таланту, біль, що відкидає банальність в сприйнятті літератури і мистецтва.