Музей Михайла Грушевського запрошує на цікаві імпрези

Напередодні Нового 2016 року кореспонденти «Вечірки» завітали до Історико-меморіального музею Михайла Грушевського, що на Паньківській, 9, і поцікавились, які традиції святкування існували в сім’ї Михайла Сергійовича. 
– Кажучи про новорічно-різдвяні традиції в родині Грушевських, хочеться згадати слова, які особливо співзвучні сьогоденню. Вітаючи своїх сучасників з цими святами понад 100 років тому, Михайло Грушевський сказав: «Слава тобі, Боже, що дав нам сили перенести все, що було минулого року. Дай же сили перебороти все й дерзновенно йти, куди веде розум і совість, – розповідає директор музею Світлана Панькова. 
Свій дім Грушевський називав святая святих. Його щоденники та листи, які збереглися до наших днів і досліджуються в музеї, розміщеному нині в будинку, де мешкав Михайло Сергійович, дають нам змогу зазирнути у шпаринку, побачити й відчути життя в цій оселі. 
Уже дорослим Михайло Грушевський згадував свої дитячі роки й те деревце, яке згодом у Галичині, де він прожив багато років, правило за новорічну ялинку. Згадував також усі обряди Святвечора, традиції якого зберігав його батько – випускник Києво-Могилянської академії. Попри те, що батько Грушевського жив і працював у Російській імперії, свою щемливу любов до України він проніс крізь життя та передав дітям. 
Ця любов перейшла у спадок і до єдиної, улюбленої доньки Михайла Сергійовича Катерини, котру в родині звали Кулюнею. Ця крихітка, якій минуло лише 3,5 роки, подарувала татусеві блокнот, у якому він вів свій «дорослий» щоденник. Завдяки цьому даруночку до нас дійшли щоденні записи видатного історика від 1904 року й аж до 1914-го. 
– Коли 1894 року Грушевський переїздить до Галичини, делегований Володимиром Антоновичем та Олександром Коницьким, він поринає в той галицький світ, який називали «літературною Січчю», де можна було видавати українські книжки, розвивати українську науку, – веде далі пані Світлана. – А коли Михайло Сергійович одружився з галичанкою Марією Сильвестрівною з дому Вояковських і звів свою віллу, з колядою й словами «Христос народився!» професора першої кафедри історії України вітали сусіда Іван Франко, талановитий митець Іван Труш та інші знані галицькі діячі. Часто сім’я їздила на гостину до сестри Марії Сильвестрівни до Скали й там зустрічала новорічні свята. А з 1905 року, коли сталася Перша російська революція, у Києві з’явилася можливість розвитку українського руху. У місті можна було і поколядувати, і пощедрувати, і козу поводити. Михайло Грушевський дуже любив зустрічати новорічно-різдвяні свята в Києві, з нетерпінням чекаючи на колядників у готелях «Ермітаж» і «Гладенюка», що містилися на сучасній вулиці Богдана Хмельницького. Придбавши влітку 1908 року садибу на Паньківській, 9, уже в домі Грушевських збиралася на ялинку «маса народу». 
Багато інших цікавих історій, пов’язаних з цією славною українською родиною, можна почути в музеї. Це своєрідні імпрези, а протягом січня вони матимуть святковий формат з назвою «Кавові історії під ялинкою». Крім того, фахівці музею запрошують маленьких Катрусь та дівчаток з іншими іменами разом з батьками, бабусями й дідусями відсвяткувати зимові дні народження в музеї. З новою імпрезою «Торт у Грушевських» відвідувачі зможуть відчути справжній родинний затишок серед старовинних меблів, книжок і таємниць історичного особняка.