Папір для друкарні Києво-Печерської лаври везли човном 250 км
У 1615 році архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетенецький заснував у Києві першу друкарню. А за 100 км від Києва, біля міста Радомишль, на гранітній скелі, що омивається річкою Микою, побудував першу у Центральній та Східній Україні папірню - паперову фабрику Києво-Печерської лаври. Вона мала забезпечувати потреби нової друкарні у власному папері.
Саме на ньому у 1616-му році у Лаврі було надруковано першу книгу – «Часослов».
У часи розквіту папірні там працювало до 400 майстрів. Один - міг виготовити кілька сотень аркушів за зміну. Папір вантажили у невеличкі човники-довбанки і відправляли вниз за течією.
Спочатку човник плив річкою Микою, потім - Тетеревом, у який вона впадала, потім - Дніпром - до самої Лаври. При чому відстань, яка сушею по прямій складала близько 100 км, по воді була удвічі більшою. Через численні вигини та повороти русел річок, човник долав близько 250 км!
Оскільки перепад висот між Києвом (90 м над рівнем моря) та Радомишлем (147 м) становить 57 метрів, течія у річках буда доволі швидкою. І до Києво-Печерської лаври папір потрапляв вже протягом одного дня!
Таким чином, саме Радомишльська паперова фабрика дала поштовх розвитку книгодрукування у Києві.
Навколо Радомишльської папірні виникло село, що так і називалось - Папірня, воно проіснувало аж до 60-х років ХХ століття. Потім з’єдналося з містом Радомишлем і стало його передмістям. Сама папірня була зруйнована під час козацьких повстань, а у ХІХ ст. на її руїнах збудували млин.
У 2007 році київські меценати - родина Богомолець-Шеремєтьєвих створили зі старого млина історико-культурний комплекс Замок-музей “Радомисль” із чудовою колекцією української домашньої ікони.
Нині поїздка до Замку із відвідинами відродженої папірні стала чудовою подорожжю вихідного дня для мешканців столиці.
Там налагоджено процес ручного виготовлення паперу, ідентичний тому, який застосовували православні монахи у XVII столітті. Папірня має обладнання, аналогічне якому використовувалося 400 років тому, а також друкарський верстат для нанесення на готові аркуші тексту. На папері є водяний знак, такий самий як і у давнину, а в технології виробництва використана та сама сировина – льон, кропива, коноплі.
Саме виробництво паперу за рецептами давніх монахів є досить трудомістким, але папір, виготовлений таким чином, міцний та довговічний, здатний зберігатися століттями.
З решток тканини, льону та кропиви, а також глини готується розчин - паперова пульпа. Нині замість глини у розчин додають крейду, так папір виходить білішим.
В залежності від виду паперу, який потрібно було виготовити, – для друку або письма – сировину брали у різних пропорціях. Для захисту аркушів від шкідників у пульпу додавали лушпиння цибулі та часнику, які відлякують комах. Завдяки використанню цієї технології Радомишльський папір XVII століття, зберігся значно краще за тогочасні голландські та німецькі аналоги.
Нагадаємо, 9 листопада - День української писемності та мови: як святкувати.
Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook!