Один день з життя панянок та кадетів у Києві

Один день з життя панянок та кадетів у Києві

У столиці працює ліцей-інтернат № 23 «Кадетський корпус». Коли переступаєш поріг цього закладу, здається, що потрапив на 100 років назад. На вході стоять ввічливі підтягнуті кадети у формі. Красиві дівчата одягнуті зі смаком у вишукані сукні. Одяг та зачіска у всіх дівчата в класі мають бути однаковими.  Але різні класи можуть мати різну форму. Більшість класів одягнуті у сині сукні та білі болеро з штучного хутра. Виглядає це дуже святково. Родзинка школи роздільне навчання хлопчиків і дівчаток. Хлопці вчать основи військової підготовки, азбуку кадета, мають посилену фізичну підготовку, вчаться одягати протигази, збирати/розбирати зброю, стріляють у тирі, опановують бойові мистецтва. 60-70% випускників пов’язують своє життя з армією, правоохоронними органами. Дівчат вчать етикету, догляду за собою, мистецтву та розвивають творчо. І хлопці і дівчатка мають уроки хореографії.

І хоча більшу частину часу хлопчики і дівчатка проводять окремо одні від одних, проте є спільні уроки та екскурсії.

Охарактеризувала випускників закладу методист, Лідія Іванівна Дашко:

- Ми пишаємося своїми учнями. Кадети відрізняються від інших юнаків і поставою, і вихованням, як у військових. Вони завжди готові подати руку, поступитися місцем, вони дуже виховані. На наших дівчат завжди приємно подивитися. Коли ми йдемо кудись класом, люди зупиняються і звертають на них увагу.  Вони красиві, доглянуті, мають гарні манери.

І хоча зараз в суспільстві є запит на збільшення свободи для  дітей: відсутність шкільної форми, можливість вільно обирати зачіски та прикраси школяркам, але ліцей-інтернат № 23 користується попитом. За словами адміністрації закладу, на одне місце у першому класі претендувало три дитини.

У цьому навчальному закладі діти не йдуть після уроків одразу додому, а перебувають тут до 8 вечора. А хлопці починаючи з 7 класу ще й ночують у закладі.

Після уроків діти відвідують гуртки, збираються та спілкуються у затишних альтанках на території закладу.

За словами вчителів, їхні вихованці навчені гарним манерам та не курять, не вживають поганих слів.

І хоча, повторюсь, школа дуже красива, але якби переді мною постало питання, чи віддавати туди вчитись свою дитину, я б скоріше вирішила, що ні. Адже мені здається, що у 21 столітті все ж таки потрібно жити у реальному світі, хоча й він не є ідеальним. Дівчатка, які звикли бачити лише вихованих, охайних хлопців, закінчують такий ліцей і стикаються із зовсім іншою реальністю. Вони вступатимуть у вищі навчальні заклади, де спілкуватимуться з однолітками із звичайних шкіл. Чи не буде їм важко тоді? Чи не буде боляче стикнутись з реальністю вже у дорослому віці?