Як сучасні козаки захищають Україну: розповідає нащадок гетьмана

Про це «Вечірці» розповідає верховний отаман України та діаспори, маршал козацтва Дмитро Сагайдак, в жилах якого тече кров гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.

Третій гетьманат

— Дмитре Івановичу, раніше на свято Покрови січовики щороку обирали собі кошового отамана. Ви теж збиратимете свою Раду?
— Раніше на цю дату ми проводили козацьку Ради. Потім вирішили, що спочатку  молитимемось у храмах, а свої зібрання проводити через тиждень. 14 жовтня — потрійне свято для нас: і День захисника України, і День Українського козацтва, і День Покрови Пресвятої Богородиці. Як відомо, славні запорожці завжди вважали Божу Матір своєю заступницею. Головна січова церква завжди була на честь Покрови, а її ікона знаходилась у кожному козацькому курені. Божу Матір зображували і на хоругвах, під якими виступали в походи. Готуючись до битви, ставали на молитву до Пречистої Діви Марії: «Під Твою милість прибігаємо».

— Подейкують, що Ви — нащадок гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного? Це дійсно так?
— Про це мені розповідали ще за діда-прадіда. Я в цьому не сумнівався, але цікаво було знайти письмові підтвердження. За часів горбачовської перебудови сталась цікава історія у Львові. Коли я там знаходився (на курсах підвищення кваліфікації), мені повідомили, що у Львівському історичному музеї експонують портрет Сагайдачного. Як тільки я туди завітав, екскурсовод уважно подивився на мене і вигукнув: «До нас прийшов Сагайдачний!». Згодом, аналогічна історія відбулася у Кракові, де в різних музеях зберігається п’ятеро портретів мого пращура. Тобто гени – це найголовніший аргумент.

Проте у радянські часи відшукати свій родовід мені не вдалося. Цим питанням я ретельно зайнявся лише в 90-ті роки, коли став депутатом Вишгородської міської ради. На той час я працював у двох депутатських комісіях — у постійній комісії з прав людини та тимчасовій комісії з упорядкування державної символіки (яка займалася юридичним обґрунтуванням демонтажу тоталітарної символіки). У мене була можливість працювати у спецархівах. І ось тоді з’ясувалося, що я — нащадок гетьмана Сагайдачного у 14 поколінні. Мені також пощастило «відкопати» багато цікавих і невідомих сторінок з життя самого гетьмана. Наприклад, мало хто знає, що у Сагайдачного було аж три дружини. Від другої дружини він мав трьох синів, у тому числі й Федора, до якого я й простежив свій родовід. Були у пращура і троє синів від третьої дружини з київського періоду його життя.

— Але ж це все було так давно. Чим козацтво актуальне для нас?
— Історично склалося так, що Перший гетьманат був при Богдану Хмельницькому, другий – при Павлу Скоропадському, а ми утверджуємо Третій гетьманат. Козаччина генетично закладена у кожного українця. Ми всі нерозривно пов‘язані з козацькою пуповиною, козацькими звичаями. Більшість наших співвітчизників і зараз живуть за традиційними укладами, навіть не підозрюючи, йдеться саме про козацький устрій життя. Саме слово «козак» на тюркської мові означає вільну людину, готового до самооборони. Недарма ж державний гімн України закінчується словами: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу, і покажем, що ми, браття, козацького роду!». Козаки в числі перших виборювали й підтримували незалежність України. Ми піднімали жовто-блакитний прапор над міською радою, брали участь у розбудові нової держави. Хочу зазначити, що до консолідації козацтва ми ніколи не підходили так близько як тепер.

— Чому Ви так вважаєте? 
— Як-то кажуть у народі: біда навчить. У ці непрості часи ми навчилися аналізувати, домовлятись та захищати. Активно підтримуємо всіх, хто захищає нашу територіальну цілісність. Навіть ввели орден «Україна – захиснику державності». Ця нагорода призначена для волонтерів і учасників бойових дій на сході нашої країни, а також тим, які їм активно допомагають у цьому. Козаки також внесли свій вклад у справу перемоги над ворогом. Через горнило війни в АТО пройшли сотні і тисячі членів нашої організації, які проживають у різних областях України.

Вважаю, що й сьогодні козацтво покликане стати тією соціально-політичною силою, що буде фундаментом національно-державницької ідеї, тим стержнем, навколо якого об’єднається весь український народ. Саме козаччина має мобілізувати суспільство для захисту державності. І робити це треба не спонтанно, а цілеспрямовано й послідовно. На першому місці повинні бути такі поняття, як держава, віра і виховання молоді. Зважаючи на це, ми приділяємо багато уваги для спортивно-патріотичного виховання юнаків. Щороку на мій день народження (у квітні) наші отамани і козаки проводять спортивні змагання на призи гетьмана МГО «Козацтво Запорозьке». Козачата повинні усвідомлювати: їх діяльність має бути спрямованою на розквіт держави.

Данина історії і реальна потреба

—  Наскільки потужною є Ваша організація сьогодні?
— «Козацтво Запорозьке» — міжнародне громадське об’єднання, яке має свої осередки не лише в Україні, а у 39 країнах світу. Структура МГО відповідає військово-козацькій структурі, до якої окрім січі з куренями також входили паланки (полки) на чолі з козацькими полковниками. Нам довірили охорону православних святинь — лавр, храмів і монастирів, яким ми також надаємо фінансову підтримку. Особисто я є прихожанином київського храму — Свято-Іллінської церкви, до якої мене «приписав» ще покійний Митрополит Київський і всієї України Блаженнійший Володимир. До речі, у лавах МГО також є козацький священик. Кожна рада починається і закінчується молитвою. Більше того, рада не буде вважатися легітимною, якщо на ній не буде присутній козацький священик. Без нього це вже буде не Рада, а нарада. Всі рішення ухвалені без присутності батюшки — недійсні. В документах МГО чітко зазначено: коли проводиться установча рада в тому чи іншому козацькому підрозділі, то отаман звертається до правлячого архієрея про призначення священика, який буде опікуватися козаками. 

— Незважаючи на заслуги Вашої організації, свого часу у Верховній Раді піднімали питання про те, щоб заборонити козакам ходити у формі, яка зовні подібна до військової. Йдеться про законопроект «Про впорядкування носіння форменого одягу». Яка його подальша доля?
— На щастя, той проект так і зостався «прожектом». Це було ще в часи президентства Януковича. У своє зверненні до нього ми розкритикували сучасних лжепророків, які своїми заявами про демілітаризацію і злочини з використанням форменого одягу намагались ввести суспільство в оману. Насправді будь-який закон ніколи не усуне фактор зловживання за допомогою обмундирування.

Заборона традиційно носити знаки розрізнення — погони, нарукавні знаки, емблеми, нашивки, кокарди, лампаси — це знеособлення козака, спроба його «зашифрувати», як це роблять зі спецслужбовцями з масками на обличчі та прорізями для очей. Козаку такий «маскарад» не потрібен, бо він не є представником силових структур. Історично козацтво весь час жило нагальною потребою обороняти країну від татарських орд, тодішніх турків, поляків та інших нападників. По суті своїй козацтво завжди було професійним воїнством.

— Скільки нині в Україні нараховується членів козацьких організацій?
— Близько мільйона. Це громадяни України, які прийняли присягу й були посвячені в козаки. Їм не присвоєно, а надано козацькі звання і право носіння не військової форми одягу, а козацьких одностроїв. Це — історична данина і реальна потреба суспільства. В Україні козацтво представляє близько тисячі організацій, у тому числі — 40 міжнародних та всеукраїнських, 255 обласних, 263 районних і 176 міських. Їх діяльність у дусі козацького лицарства і військово-спортивних заходів свідчить про світове визнання козацтва. За свою працю і величезні витрати (особистого часу та фінансів) ми не отримуємо жодної копійки з державної казни. Водночас при цьому виконуємо одну з головних функцій держави — виховання молоді та її підготовку для служби в силових структурах, розвиток традиційного, козацького способу життя.

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook.