Нова українська школа: повага до учня передусім

Свобода та креативність

Класи розділено на декілька зон: парти, за якими учні мають бути зосередженими, килим, на якому відпочивають, і креативні зони – столики з лего, творчими доробками. Кожний шкільний день розпочинається з ранкової зустрічі: діти сідають на килим у коло та розповідають один одному про те, як пройшов вчорашній день, або обговорюють якийсь фільм, діляться враженнями, дарують один одному компліменти. У теплу пору року це відбувається на вулиці. Такі заняття розвивають зв’язне мовлення у дітей та згуртовують колектив.

Також ранок починається зі шкали настрою. Діти чіпляють смайлики, які відповідають їхньому настрою, на спеціальну шкалу та можуть їх змінювати протягом дня. У гімназії відсутня обов’язкова шкільна форма. Учні мають змогу одягатись так, як їм до смаку. Єдина вимога – бути охайними.

Сучасні вчителі інші ніж 10-20 років тому. Які?

- Педагог має бути креативним, не боятися змін. І навіть старі вчителі повинні бути гнучкими, щоб навчитись новому. У сучасному світі неможливо стояти на місці. Адже зараз діти інші, ніж 30 років тому. Щоб зацікавити дитину, потрібно вміти піднятись до її рівня…, – описує ідеального педагога завуч молодшої школи Олена Олексіївна Романченко.

Повага до гідності учня – передусім

Пам’ятаю свій шкільний період: бачиш директора у коридорі, і все холоне у шлунку. Адже не застрахованим від суворих зауважень був ніхто: чому бігаєш? чому без шкільної форми? У сучасній школі все по-іншому – коли по коридору проходить директор Катерина Василівна Спітковська або завуч Олена Олексіївна Романченко, діти біжать до них з обіймами.

Директор розповідає, що за тими принципами, які закріплено НУШ, у їхній гімназії працюють давно.

- Поява нової школи – це зміна, яка має відбутись всередині кожного вчителя. Адже багато вчителів уже давно працюють за тими підходами, які зараз декларуються. Це повернення до тих джерел, про які нам говорить Сухомлинський: «дитиноцентризм», підхід до дитини як до особистості. Людина може пройти курси, але не бути в душі готовою до змін. Або навпаки – молодий учитель, який має любов до дитини, готовий працювати за новими стандартами, – пояснює Катерина Василівна.

Крім поза навчальних змін у НУШ також змінилася сама структура уроків – вони стали наскрізними. Тобто немає окремо письма чи читання: половину уроку діти можуть почитати, а у час, який залишився, – пописати, або вчитель може вирішити додати елемент природознавства.

Вчителька 1А класу Тетяна Миколаївна Черняк дуже хвилюється перед уроками. Це її перший клас. Пані Тетяна закінчила педагогічний коледж і зараз заочно здобуває педагогічну освіту в інституті. Дівчина мріяла стати вчителем з того самого моменту, як сама дівчинкою вперше сіла за парту. Це спадкове – бабуся та сестра Тетяни Миколаївни також педагоги. Діти її люблять – розповідають про мультики, які переглядали, та хваляться новими іграшками.

Запитую пані Тетяну: складно?

– Нелегко, – говорить вона. Професія вчителя взагалі не з легких. Потрібно бути кожен день енергійною, готувати щось цікаве для дітей.

Молода вчителька розповідає, що найскладніше не з дітьми – а з їхніми батьками.

Підготовка до уроків забирає багато часу, зізнається пані Тетяна. Але йти зі школи педагог не планує.

Проблеми також є

Така освітня реформа потребує значного фінансування з боку держави. Завуч Олена Олексіївна зазначає, що кабінети перших класів меблями (партами та стінками) забезпечено, також школі виділено дидактичні матеріали, але частково. Так, наборів лего менше, ніж дітей у класі.

Вчитель першого класу Оксана Миколаївна Ніколаєва розповідає, що частину методичного  матеріалу довелось докуповувати за власний кошт. Також на 4 перші класи видали лише 2 мікроскопи.

А от з підручниками для першачків – дійсно проблеми. З п’яти лише два у наявності. Ще потрібні підручники з англійської, математики та мистецтва. Педагогам доводиться виходити зі складної ситуації власними силами – роздруковувати дітям з Інтернету підручники, пояснювати «на пальцях».

Зараз до вчителя виставляються дійсно великі вимоги – бути гарний фахівцем, гарною людиною, креативною особистістю та патріотом своєї професії. Проте часто держава забуває, що вчитель передусім – людина, яка має за щось жити, харчуватись, а часто й орендувати житло.

- Талановиті педагоги, які закінчують педагогічні виші, у більшості не доходять до шкіл. Також велика частка тих, хто лише прийшов вчителювати, йде зі школи у перші рік-два. Часто батьки навіть не уявляють, у яких умовах той вчитель може жити. І йому потрібно десь черпати цю енергію, це натхнення, готуватись до уроків, – розповідає директор.

На сьогодні вчитель молодших класів без досвіду роботи, одразу після інституту, отримує зарплату 3500 грн. Як на ці гроші можна прожити, а тим більше винаймати житло (мабуть, половина вчителів молодших класів – з периферії) – загадка.

Днями педагоги столиці збираються на мітинг через те, що їх позбавили частини надбавок.