Українці помирають раптово

67% смертей в Україні відбуваються через серцево-судинні захворювання. Перше місце займають інфаркти, інсульти та хронічні форми ішемічної хвороби, зокрема раптова серцева смерть.

І це не лише проблема українців. Так, у США 450 тис. громадян помирають за рік від раптової серцевої смерті. Що ж це за хвороба?

Раптова серцева смерть  – це смерть у присутності свідків, яка при ішемічній хворобі серця виникає раптово впродовж 1 години з моменту появи захворювання або в осіб, які за одну добу до цього були абсолютно здоровими.

Як це відбувається? Людина їде у транспорті і раптово падає та перестає дихати. Або чоловік дивиться телевізор у сусідній кімнаті і дуже довго звідти не виходить. Родичі заходять туди, а він вже не дихає.

Чому чоловік? Тому що за статистикою найбільше померлих від цієї хвороби – чоловіки працездатного віку.

Профілактика

Здоровий спосіб життя – не просто слова. Куріння наближує до проблем з серцем. А от п’ять овочів або фруктів на день, які ви з’їли,  п’ять кілометрів, які пройшли пішки, – захистять від цього недугу. Також важливо робити раз на рік ЕКГ (електрокардіографія). Також тим, хто має гіпертонічну хворобу, важливо щоранку міряти тиск – він не має бути вищим за 140.

Як розпізнати?

Директор Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва Анатолій Вершигора називає байдужість найбільшим злом. Адже побачивши людину у громадському місці, яку хитає, ми перш за все думаємо: напився. Нам на думку не спадає, що людині зле. На Заході ж у такій ситуації до людини підійдуть оточуючи та запитають, чим можуть допомогти. Так, медики радять посадити чи покласти людину, викликати швидку та дати аспірин або нітрогліцерин людині.

Симптоми – біль за грудиною, який може віддавати у руку, запаморочення.

Що гарантує держава?

Кардіостимулятор - спеціальний прилад, призначений для штучної стимуляції скорочень серця.

Дефібрилятор - невеликий апарат, призначений для надання екстреної допомоги при раптовому важкому порушенні ритму серця. У випадках, коли між життям і смертю всього лише п'ять хвилин, врятувати людину за допомогою цього апарату може будь-хто — не обов'язково лікар.

Іноді людині при виявленій серцевій патології марно пити ліки, їй потрібно встановити кардіостимулятор або носити з собою дефібрилятор. Це дорогі прилади, вартість яких може сягати 100 тис. грн. І профілактика – це, звичайно, гарно, але на ній не повинна завершуватися вся турбота держави про пацієнта. Адже виявлені хвороби слід лікувати. То чи може українець розраховувати на державу у разі виявлення хвороб серця, які потребують встановлення кардіостимулятора? За словами президента асоціації аритмологів України, керівника відділу аритмій серця Національного наукового центру Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска Олега Сичова, в Україні діє пілотний проект, завдяки якому хворі, які потребують таких приладів, можуть їх встановити за рахунок бюджету. Він зазначив, що за цей рік за бюджетний кошт у Інституті кардіології імені академіка М. Д. Стражеска було встановлено понад 60 кардіостимуляторів хворим.

- Дуже важливо, щоб діяла державна програма. Адже ці прилади коштують дорого, і без допомоги держави більшість людей не можуть їх собі купити. Ми дуже хочемо, щоб ця програма була прийнята, - зазначає Олег Сичов.

Досвід інших країн

В усіх цивілізованих країнах дефібрилятори є в громадських місцях. Так, у Варшаві на кожній станції метро висить бокс з дефібрилятором, а поруч інструкція, як ним користуватись.

В Монако дефібрилятори в наявності на кожній зупинці громадського транспорту.

А на території США заборонено сідати літакам, які не мають на борту цього обладнання для рятування життя.

Для України це поки що диво. І невідомо, коли українці зможуть розраховувати, що їх врятують при зупиненні серця. «Вечірка» попросила прес-секретаря Київського метрополітену Наталію Макогон прокоментувати, чи є на якихось станціях метро ці прилади.

- Існуючими нормами дефібрилятори не передбачені. При погіршенні самопочуття у пасажира наші працівники викликають швидку допомогу. Це питання вже піднімалося і обговорювалося. Однак рішень на рівні країни (бо метрополітени працюють також у Дніпрі та Харкові) наразі ще не прийнято, - зазначає пані Макогон.