Киянам показали фільм про незнаного Малевича
У залі Національного художнього музею України відбулася прем’єра документального фільму "Малевич. Український квадрат" режисера Дмитра Джулая.
Картина є дебютом журналіста української служби "Радіо Свобода". Стрічка ґрунтується на архівних документах, спогадах сучасників та показує роботу Малевича з сільського музею в Пархомівці, що на Харківщині.
Режисер у вступному слові акцентував на тому, що стрічка не є спробою одягнути вишиванку на художника світового масштабу. Документалка одразу пояснює, що за честь зватися батьківщиною автора "Чорного квадрату" змагаються щонайменше три країни: Польща, Росія та Україна.
Стрічка є спробою через маловідомі факти життя, спогади сучасників Малевича та архівні дані сформувати більш багатовекторне сприйняття особистості світового митця.
Дмитро Джулай наголосив, що беззаперечним фактом є те, що смаки художника сформувалися на перехресті багатьох культур, серед яких й українська.
Мотиви творчості Малевича
Складна тема тонкими нюансами та чіткими аргументами розповідає про дитинство та юність Малевича. Художник фактично до 18 років ріс та формувався в Україні (Харківщина та сумський Конотоп). Дитинство художник провів у двох мовних вимірах: у сім’ї спілкувалися польською, а "вулична освіта" правилася українською.
Мистецьким винаходом Малевича став художній напрям супрематизм. Це авангардний стиль, абстракції, позбавлені сюжету, відрив від реалізму. Що це за "супер стиль" стає зрозуміло під час фільму. Однак смисл підкріплюється надзвичайно влучним відеорядом, де за геометричним розписом Малевича проступають етнічні мотиви та отці кубізму й футуризму.
Оригінал Малевича, який зберігається в Пархомівці, "Супрематизм 65", 1915 / uk.wikipedia.org
Творчий шлях митця мав кілька етапів. Спочатку художник малював у стилі супрематичного живопису, портрету. Сюди відносять картини із сільського життя, серію робіт про голодомор 1932-33.
Цікавий факт: "Живописний реалізм селянки у 2-х вимірах" – це перша назва "Чорного квадрату на білому тлі".
З фільму дізнаємось про його самовизначення під час одного з допитів радянських силовиків. Ймовірно, з міркувань безпеки він у графі національність вказує: українець. Однак швидше за все це стосується тогочасної кон’юнктури. За своє життя Казимиру Малевичу двічі довелося бути ув’язненим (у 1927 році на три тижні після європейського турне та в 1930-му за звинуваченням у "шпигунстві").
"Завжди маємо справу з питанням походження. Чи-то Кандинський в Німеччині, чи Пікассо у Франції. Пікассо практично все життя художника провів у Франції, у нього паспорт французький, та ніхто не скаже, що Пікассо француз", - розповідає мистецтвознавець Жан-Клод Маркаде.
Паспорт же Малевича дослідникам ще не вдалося відшукати.
Тим часом, аби подивитися таке своєчасне кіно прийшло до півсотні глядачів, багатьом забракло місця на стільцях.
Фільм навіть не намагається бути енциклопедією життя Малевича і фокусується на дитинстві та ідеях художника. Традиційно, питання національності художника породило справжню дискусію після показу. А отже, тема стрічки цікавить людей.
Проект Джулая спровокував показ єдиної роботи Казимира Малевича в Національному художньому музеї України – двостороннього ескіза, який зберігається у фондах НМХУ.
Ті ж, хто не встиг прийти на прем’єру, зможуть подивитися фільм 24 серпня на Суспільному о 17 годині.
І пісня "Гуде вітер вельми в полі", яку полюбляв виконувати Малевич.
Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал "Вечірнього Києва" у Telegram та Facebook.