Пам'яті Ігоря Славінського: режисера та актора
7 серпня пішов з життя Народний артист України, актор, театральний режисер та педагог Ігор Славинський.
Звання Народний артист України він отримав за два тижні до смерті.
Прощалися з Славинським у новому приміщенні Театру на Подолі....
З самісінького ранку Андріївський узвіз був повністю перекритий людьми, які прийшли провести в останню дорогу Майстра – актора, режисера, педагога, друга. Людину. Театр і тонув в квітах. Студенти й видатні актори, колеги по сцені й друзі не стримували сліз…. На екрані – сцени з вистав і фільмів у яких грав і які ставив Ігор Славінський.
Поруч з рідними був і його учитель і натхненник народний артист України 93-річний Микола Рушковський.
Народився Ігор Славинський під Києвом 8 лютого 1952 року. З дитинства займався в студії художнього слова Будинку піонерів Голосіївського (тоді – Московського) району Києва. Великою пристрастю Славинського була поезія, декламувати вірші його вчила Фаїна Ковалевська, пізніше саме вона готувала Ігоря до вступу в театральний інститут.
Проте Славинський не завжди хотів бути актором і навіть збирався стати лікарем. Але перемогла любов до декламації.
- Декламація – моя давня пристрасть, яка пробудилася змалку… Нещодавно стоїмо з колегами у фойє нашого театру, перед вечірнім спектаклем, п'ємо каву. Раптом мене "прориває" і я починаю читати вірші... Завівся, як на сцені, – розповідав актор.
Двічі закінчив Київський національнийуніверситет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого: як актор і як режисер. Навчався у майстерні Народного артиста УРСР Миколи Рушковського. Після закінчення університету почав служити в театрі російської драми імені Лесі Українки. У 1983 році перейшов до Молодого театру. Але за декілька років Ігор Славинський пішов з театру і навіть півроку працював сторожем позавідомчої охорони - чекав відкриття Театру на Подолі...
Першою його роботою в новому театрі була вистава за творчістю Володимира Висоцького «Та я прийду по ваші душі» до п'ятидесятиріччя улюбленого поета. Потім було ще вісім концертів-вистав за поезіями Висоцького в Театрі поезії та пісні ім. В. Висоцького, і остання вистава «Нейтрална смуга» в театральній майстерні Миколи Рушковського. А ще - численні спектаклі в Театрі на Подолі й Молодому театрі.
Крім того, Славинський також ставив вистави на сценах інших театрів, грав у виставах, знімався в кіно близько 50 ролей в серіалах і фільмах).і викладав акторську майстерність в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені ІванаКарпенка-Карого на курсі Миколи Рушковського.
В останні роки життя Славинський надав перевагу режисерській роботі: «Я шалено захоплений режисурою. Навіть перестав грати у виставах нашого театру, тому що це дві різні професії: актор і режисер. Були в моїй практиці спектаклі, де я це поєднував, тобто грав у власних постановках. Це вимагає чимало сил. Бо треба відключитися від себе як від актора: поставити спектакль. І треба відключити себе як режисера на сцені, коли ти граєш, тому що мусиш бути актором, а не режисирувати навколо себе… Для лицедійства залишаєтьс якіно».
Славинський чотири рази ставав лауреатом премії «Київська пектораль», у 2010 році отримав премію імені Амвросія Бучми за кращу режисуру вистав «Мертві душі» і «Люксембурзький сад» в Театрі на Подолі.
Він працював на межі можливого: маючи важку хворобу серця Ігор шаленими темпами ставив вистави по всій Україні. А його поїздка в Миколаїв, де він мав ставити для нову виставу, виявилася фатальною – останньою. Спека поставила крапку. Організм не витримав навантаження, спеки. А в рідному Театрі на Подолі він уже почав роботу над булгаківським "Бігом" з його химерними снами. А майстерні Рушковського – над «Руславном і Людмилою».
- Ігор був не тільки режисером, але і хорошим актором, він і облаштовував багато вистав для своїхчудових колег як сильні акторські бенефіси, як спектаклі-сповіді. Тому його обожнювали актори, його постійно чекали в театрах різних українських міст, - каже художній керівник Театру на Подолі Віталій Малахов, - Він був комсомольцем у хорошому розумінні цього слова – бути першим там, де найважче: у Чорнобилі, в Тюмені, на передовій життя, і досі вступав у конфлікти,захищаючи інтереси акторів, ідеї….
- Я завжди хотів, щоб Ігор ставив мої п'єси, а йому більше подобалися мої оповідання, - з гіркотою в голосі каже драматург Анатолій Крим, - Але цього року він вирішив поставити в Миколаївському театрі драми й музкомедії саме п'єсу "Жмурики all inclusive" – про похоронне бюро, де людина ніяк не може померти, але й вийти не може, тому, що там на неї чекає ворожий світ. Вона вже йде за кордоном. Але в Україні її ще не ставили. Бачите. Яка символічно... Не вийшло. Інфаркт став на заваді.
- Пішов з життя чудовий актор та режисер-постановник Київського академічного драматичного театру на Подолі Ігор Славинський. Найщиріші співчуття рідним, друзям Ігоря Миколайовича. Він назавжди залишиться у нашій пам’яті як світла та надзвичайно талановита людина…» – зазначив у своємуTwitter президент України Петро Порошенко.
Після кремації на Байковому кладовищі, Ігоря Славінського поховають коло батька у Фастові.
Світла пам'ять про Майстра й про чудового Друга!