Фотохудожники з різних країн показують киянам соціальні проблеми

Фотохудожники з різних країн показують киянам соціальні проблеми

У музеї Шевченка відкрилася міжнародна фотовиставка People. Places. Processes, учасники якої демонструють власне бачення прав людини, проблем дискримінації, соціальної справедливості, корупції та бідності. Ці гострі проблеми єднають громадян, збирають багатотисячні демонстрації, формують світогляд сучасної людини. Організатор — регіональний офіс «Діалог Східна Європа» Фонду імені Фрідріха Еберта,

Алєксандр Саєнко з Білорусі розповідає про проект про бездомних «Ті, що їдять». Він знімав його в монастирі, що годує нужденних безкоштовними обідами
Алєксандр Саєнко з Білорусі розповідає про проект про бездомних «Ті, що їдять». Він знімав його в монастирі, що годує нужденних безкоштовними обідами
Окрім фотографій в проекті «Місця насилля», присвяченому домашньому насиллю, Кароліна Дутка представила пронизливі історії жінок, жертв агресорів-чоловіків
Окрім фотографій в проекті «Місця насилля», присвяченому домашньому насиллю, Кароліна Дутка представила пронизливі історії жінок, жертв агресорів-чоловіків
Проект Діни Оганової (Грузія) присвячений життю ЛГБТ-спільнот, яких не сприймає суспільство
Проект Діни Оганової (Грузія) присвячений життю ЛГБТ-спільнот, яких не сприймає суспільство
«Процес» Раміна Мазура ( Молдова) показує репетиції й показ вистави «Гамлет» за Шекспіром у колонії особливого режиму
«Процес» Раміна Мазура (Молдова) показує репетиції й показ вистави «Гамлет» за Шекспіром у колонії особливого режиму
Кримська татарка Еміне Зіятдінова (Україна) демонструє фото, зроблені до та під час анексії Криму
Кримська татарка Еміне Зіятдінова (Україна) демонструє фото, зроблені до та під час анексії Криму
та відбулася дискусія про взаємозв’язки між сучасним мистецтвом, соціальними та політичними процесами в Східній Європі
та відбулася дискусія про взаємозв’язки між сучасним мистецтвом, соціальними та політичними процесами в Східній Європі
На відкритті фотопроекту People. Places. Processes. виступив театр імпровізацій «Поза часом»…
На відкритті фотопроекту People. Places. Processes. виступив театр імпровізацій «Поза часом»…

Ольга Алєшка, ініціаторка проекту, науковий співробітник дослідницького центру EAST у Варшаві

Цим заходом хочемо привернути увагу людей, особливо молоді, до проблем соціального типу. Таких важких тем люди іноді бояться, не знають, з якого боку до них підійти, вважають справою політиків. Мистецтво, зокрема такі виставки, є інструментом, як донести ці проблеми, де кожна людина може відкрити для себе щось нове, подумати.
Учасники проекту — фотохудожники з країн Східного партнерства: Білорусь, Молдова, Вірменія, Грузія, Україна. Для нас це перший досвід, хотіли б провести цю виставку в інших країнах Східного партнерства.
Теми фотосерій — справедливість, соціальна нерівність, солідарність. У нас є історія леді-бой про невидиму ЛГБТ-спільноту в Грузії, де люди не люблять про це говорити, вважають, що цього не існує, не помічають. Фотографії Діни Оганової показують, як страждають ці люди, які не можуть проявити себе. Соціум не створює умов для них. Вони не можуть знайти роботу, мають при прикидатися тими, ким не є. Український проект Еміне Зіятдінової показує життя кримських татар після анексії Криму. На фотографіях є багато символічних елементів. Жінка стає на табуретку як елемент нестабільності, невідомості, що буде в майбутньому.
Ці історії не нові, всі ми про них знаємо. Прагнули показати з іншого боку, дати подумати, знайти відгук у відвідувачів, бо це стосується кожного з нас.

Рамін Мазур, Молдова, автор проекту «Процес»

Знімав підготовку до вистави в тюрмі для пожиттєво ув’язнених, де в’язні грали разом з професійними акторами. Ці люди скоїли злочин, але вони готові до перевиховання, сприяти та спілкуватися. Треба лише створити умови. Всі в’язні були натхненні цією ідею, більше працювати в колонії боялися актори та акторки.
Один з акцентів проекту — жахливі умови життя в’язнів. Невелика кімната для прогулянки, відкритий майданчик — місце для вищої касти, куди пускають не всіх. В умовах попереднього ув’язнення вони змушені відбувати пожиттєвий термін.
Покази вистави відвідала різна публіка — дипломати, волонтери, юристи, вона транслювалася онлайн і зібрала біля 30 тисяч переглядів. Для людей це став розрив шаблонів. Особливо в’язень, який зіграв головну роль. На жаль, було багато було голосних фраз, але потім все заглухло…

Кароліна Дутка, Молдова, авторка проекту «Місця насилля»

Це проект про домашнє насилля, знімала його в Придністров’ї в 2017 році. Він був відображенням мого особистого досвіду, я сама стала жертвою домашнього насилля п’ять років тому. Через деякий час я захотіла знайти жінок, які це пережили, дізнатися їх історію, як вони вийшли з цієї ситуації. Всі вони вже пішли з родини з агресором, в них різний досвід, і це відображено в їх історіях. Героїнь шукала через соціальні мережі, знайомих, громадські організації, які займаються допомогою жертвам домашнього насилля. Було важко, бо жінки боялися розповідати, соромилися, бо в суспільстві не прийнято про це говорити. Тому проект анонімний — фотографії з розмазаними обличчями, людину важко ідентифікувати по цих фотографіях.
Спочатку в мене було два-три години інтерв’ю з жінками. Скоріше це їх монологи, в яких розповідали свої історії. Після цього я вже на емоційному рівні розуміла, що саме хочу знімати. Від початку розуміла, що це будуть експресивні фото.
Для мене важливо було провести виставки в Придністров’ї, де створювався проект. Були відвідувачки, які підходили, плакали, розповідали, що теж пережили цей досвід. Гадаю, досвід інших може допомогти жінкам, які зараз знаходяться в цій ситуації, знайти сили швидше піти.

Алєксандр Саєнко, Білорусь, автор проекту «Ті, що їдять»

Знімав, як бездомних годують в католицькому монастирі. Люди приходять туди щодня, їм дають безкоштовний обід.
Випадково проходив повз, мене було цікаво подивитися, що це за натовп людей біля монастиря, зайшов, попросив дозволу і почав знімати. Зайшов на хвилину, а загалом працював рік. Спочатку люди відверталися, закривали обличчя руками, бо звикли бачити фотографів, які приходили одноразово, нібито в цирк. Коли я став бувати частіше, вони зрозуміли, що в мене серйозні цілі. Ми почали спілкуватися. Потім вони мене запросили за стіл попоїсти разом — це найвищий вияв поваги. Тоді я зняв, як бездомні їдять на фоні «Таємної вечері».
Мені здається головна проблема в житті бездомних, що держава дає лише матеріальні блага — ночівлю, безкоштовні обіди. Але для них найголовніше — психологічна допомога, спілкування, якого не вистачає. Всі звикли бачити бездомних п’яними, що сплять на вулиці, а я хотів їх показати звичайними людьми. Також проблемою для них є алкоголь Коли втрачають родину, роботу, домівку, ті, хто слабкі духом, одразу спиваються. Багатьох не хочуть впізнавати їх діти, дружини.
Зробив для моїх героїв спеціальну виставку, надрукував і подарував їм фотографії, які вони носили з собою — були раді, бо ніхто їм не робив такі подарунки.
Гадаю, саме у таких важких темах можна показати справжніх люди. Без рожевих окулярів, лише щирі емоції.

Також представлені проекти: «До змін» Нарека Алексаняна (Вірменія) з екологічного протесту проти будівництва золотої шахти у родовищі в Амурсалі (Єреван, 2017), «Танцюємо разом, боремося разом» Георгі Гогуа (Грузія) названий як і однойменний девіз демонстрацій проти затримання людей у клубах Bassiani та Café Gallery, нібито за розповсюдження та збут наркотиків.

Міжнародна фотовиставка People. Places. Processes
Коли: до 15 травня
Де: Національний музей Тараса Шевченка, бульвар Тараса Шевченка, 12
Вхід вільний

Нагадаємо, рідкісні 100-річні поштові листівки показують у столиці.

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця — підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook.

Марія БЄЛЯЄВА, «Вечірній Київ»