Відомі євреї, які прославили Київ

Виявляється, багато видатних синів та дочок єврейського народу народилися і проживали саме в Києві. Хто ці люди? Пропонуємо нашим читачам п’ять невеличких портретних ескізів відомих киян єврейського походження.

Наша перша героїня – відома ізраїльська політична діячка Голда Меїр. Вона народилася в Києві в далекому 1898 році. Дитинство уродженої Голди Мойсеївни Мабович пройшло на Бессарабці, в будинку за номером 5 по Басейній вулиці. Її родина була дуже бідною, батько працював теслею та винаймав маленьку квартирку на першому поверсі прибуткового будинку. Сучасного читача не має дивувати «елітне» розташування квартири Мабовичів в самому центрі Києва. В ті часи район так званої «Нової забудови», до якого належала й вулиця Басейна, тільки виникав. До того ж, квартири на першому поверсі тоді вважалися найменш престижними. 

Довго пожити в Києві майбутній національній героїні Ізраїлю не довелося. Початок ХХ століття ознаменувався зростом антисемітизму в Російській імперії. Втікаючи від єврейських погромів, родина Мабовичів переїхала до нинішньої Білорусі, а потім іммігрувала до США. На долю Голди Меїр випало багато випробувань: сіоністська активність в Америці, репатріація до Палестини, політична діяльність під час становлення держави Ізраїль. Її прем’єрство припало на важкі часи «Війни Судного дня», коли молода єврейська держава вела запеклі бої за право на існування. Саме під керівництвом Меїр Ізраїль затвердився як важливий політичний гравець на світовій арені.

Другим видатним киянином єврейського походження можна назвати класика літератури ХХ століття – письменника Шолом-Алейхема. Майбутній «Марк Твен» єврейської літератури народився у Переяславі в бідній єврейській родині. Значу частину життя уроджений Соломон Наумович Рабинович провів у переїздах із місця на місце. Жив у багатьох містах Російської імперії. В Одесі він познайомився із Менделе Мойхер-Сфорімом – першим письменником, який почав писати на ідиш, мові східноєвропейських євреїв. Він надихнув нашого героя зайнятися літературою та писати на розмовній мові єврейського народу.

У 1903 році Шолом-Алейхем облаштовується у Києві, де працює над своїми найвідомішими творами – циклом розповідей із єврейського життя «Тев’є молочник». В цей час письменник проживав в будинку номер 27 на Маріїнсько-Благовіщенській вулиці (нині вулиця Саксаганського). На жаль, життя Шолом-Алейхема у Києві не було довгим: вже у 1905 році через погроми він був змушений виїхати до Львова. Згодом, після багатьох років поневірянь, письменник залишив Європу та перебрався до Америки. Доля Шолом-Алейхема була складною, але враховуючи, що свої найвідоміші твори він написав саме у Києві, можна сподіватись, що в нашому місті його буремна душа хоча б на деякий час знаходила натхнення та спокій.

Ім’я піаніста Володимира Горовиця відоме в усьому світі. На відміну від наших попередніх героїв, цей видатний музикант народився у дуже заможній київській родині у 1903 році. Його батько Самуїл володів фірмою з продажу електричного обладнання, мати Софія була відомою у тогочасному Києві піаністкою. Сімейство Горовиців проживало в дорогому прибутковому будинку на Тимофіївській вулиці (нині вулиця Михайла Коцюбинського).

Любов до музики Володимирові передала мати. В родині Горовиців всі діти грали на музичних інструментах, але саме Володимир був справжнім генієм. До київської консерваторії він поступив у 9 років, але забрати диплом про завершення навчання він так і не зміг – в країні почалася революція. Горовиць мріяв стати композитором, але після закінчення консерваторії був змушений виступати саме як піаніст, щоб забезпечувати свою родину – нова радянська влада конфіскувала всі сімейні статки.

У 1925 році Горовиць остаточно покидає СРСР. Спочатку піаніст виступає в концертних залах Європи, потім остаточно перебирається до Штатів. Серед видатних музикантів ХХ століття Горовиця вирізняла унікальна манера гри, яка буквально гіпнотизувала публіку. За спогадами сучасників, після концерту піаніста в Парижі глядачі в екстазі почали ламати крісла у концертній залі. Музична діяльність Горовиця була вшанована багатьма нагородами, серед яких премія «Гремі» та «Медаль свободи» Конгресу США. Помер видатний піаніст у 1989 році, встигнувши незадовго до цього відвідати із концертами СРСР.

Наступний герой нашої історії – особистість трагічна. Ім’я Манахема Мендела Бейліса відоме в світі як символ свавілля та дискримінації, яких зазнавали євреї у Російській імперії. Він народився у Києві в 1874 році в родині хасида. Все життя Мендела Бейліса пройшло в одному з найбідніших районів тогочасного Києва, між сучасним Подолом і Татаркою. Він працював звичайним прикажчиком (клерком) на цегляному заводі Йони Зайцева, виховував п’ятьох дітей та мав гарні стосунки зі своїми православними сусідами.

Навесні 1911 року в Києві сталося, мабуть, найгучніше вбивство передреволюційної доби. В печері біля цегляного заводу було виявили тіло 12-річного Андрія Ющинського. На тілі хлопця слідчі знайшли сліди від 47 колотих ран, внаслідок яких Андрій стік кров’ю та помер. Антисемітські кола тогочасного Києва одразу заявили, що вбивство було ритуальним: мовляв, християнську дитину вбили євреї, щоб використати її кров у релігійних ритуалах. «Найближчим» до місця злочину євреєм виявися Мендел Бейліс, якого й звинуватили у вбивстві.

Процес над Бейлісом тривав три роки та привернув увагу всього світу. В результаті суд присяжних повністю виправдав звинуваченого. Згодом слідство виявило, що підліток загинув через те, що став випадковим свідком кримінальної діяльності злодійських банд тогочасного Подолу. Втім, це не покращило Бейлісові життя. Царські буцегарні остаточно підірвали його здоров’я. Мендел був змушений разом із родиною іммігрувати до США, де й доживав свій вік, залишившись в історії останнім мучеником «кривавого наклепу».  

Нашого останнього героя важко порівняти із зірками та політиками світового масштабу. Втім, неординарний талант зробив Бориса Січкіна, виконавця ролі незабутнього Буби Касторського у радянському блокбастері  «Невловимі месники», одним із улюблених артистів декількох поколінь. Відомий актор і танцівник  народився у Києві в 1922 році у бідній єврейській родині. Батько Бориса помер, коли хлопцю виповнилося лише чотири роки. Родина Січкина мешкала в районі Галицької площі, де був розташований легендарний Євбаз – єврейський базар, улюблене місце перекупщиків та злодіїв усього Києва. За спогадами самого артиста, його перші виступи відбувалися саме перед постійними відвідувачами Євбазу.

Наближеність до кримінального світу не перетворила Бориса Січкіна на бандита, але сформувала його симпатію до авантюрних людей, яких він буде часто грати у кіно. Друга світова війна застала майбутню зірку в рідному Києві. Вже на фронті він познайомився з іншим відомим артистом єврейського походження, – Єфимом Бєрезіним – легендарним «Штепселем», який допоміг Січкіну влаштуватися в танцювальний ансамбль. Уже після війни Борис почав зніматися в кіно. Справжня слава чекала на Січкіна після виходу «Невловимих месників». Мало хто із глядачів фільму здогадувався, що образ «справжнього одесита»  Буби Касторського на екрані втілює людина, яка ніколи в Одесі не жила, а виросла у довоєнному Києві.

На жаль, слава була не довгою, а зв’язки зі світом криміналу далися артистові взнаки. В середині 70-х років його звинуватили у розкраданні державної власності. За це навіть у відносно «вегетаріанські» брежнєвські часи міг загрожувати розстріл. Врешті-решт діло розвалилося, але Січкін встиг побувати у в’язниці. Після звільнення актор разом із родиною покинув СРСР та перебрався до США. Після себе Борис Січкін залишив унікальні мемуари, в яких цікаво та з гумором описав життя та побут довоєнного Києва.

П’ять наших героїв є дуже різними людьми: жінка-політик, письменник, піаніст, актор та жертва наклепу. Що їх об’єднує, окрім єврейського походження? Всі вони майже в один і той самий час жили в Києві. Їх стосунки з цим містом складался по-різному, але в долі кожного він відіграв значущу роль. Тому не складно уявити, що спогади про Київ вони зберігали все своє життя.

Фото з відкритих джерел

Нагадаємо, про місця та віхи історії іудейського Києва.

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook.