Ветерани кидають виклик: «Ігри Нескорених» назвуть переможців першого червня
Війна зранила їхнє тіло, але не скорила дух. Цього травня українська столиця вдруге приймає фінальну частину відбору до збірної України Ігор Нескорених — міжнародних змагань для поранених воїнів. За 15 місць в команді, яка представить Україну на Invictus Games 2018 року в Сіднеї, на Національних Іграх змагалися 179 ветеранів та військовослужбовців з усієї країни.
На столичному стадіоні «Піонер» змагалися за 60 медалей у восьми видах спорту: легка атлетика (біг, стрибки в довжину, штовхання ядра), велоспорт на шосе, веслування на тренажерах, стрільба з лука, пауерліфтинг і плавання. Найбільше учасників представили Київська та Львівська області. Головний суддя змагань – начальник ЦСК ЗСУ Вадим Височин. Загалом, цього року на участь у відборі до національної збірної зареєструвались 355 кандидатів з усієї України – вдвічі більше, ніж в 2017 році.
–Я хочу звернутися до наших героїв, які роблять те, що іншим не під силу. Ви пішли захищати Вітчизну і ви вже стали переможцями та героями, ви змогли кинути виклик своєму болю та ранам – і здійснили другий подвиг, – сказала Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе, і процитувала слова Уінстона Черчіля: «Успіх – це не крапка; невдача – це не кінець. Головне – бажання продовжувати боротьбу».
…. Біля трибуни весело сміється жінка років сорока. Одеситка Ганна Ільющенкова, налаштована перемагати… Аня виховала сина, має освіту медсестри і ще дві вищих освіти. В 2014 році жінка допомагала в військкоматі під час медкомісії. Бійці всі як один стверджували що на передовій дуже не вистачає медперсоналу, а самі вони часто не знають, як надати першу допомогу. І Аня лишає свого чотирнадцятирічного сина на батьків, бере на роботі додаткову відпустку, і їде на фронт.
Жінка згадує найстрашніші бої 16 і 26 серпня 2014 року під Іловайськом: «16 серпня, під обстрілом мене переправили на околицю Іловайська. Лазарет розмістили в спортзалі. 26 серпня машина, яка повезла поранених на наш блокпост, повернулася назад — ми опинилися в повному оточенні. З ранку до ночі школу поливали снарядами з «Градів». В школі разом з нами потрапили в оточення кореспонденти якогось німецького телеканалу. З їх телефонів ми вийшли на зв’язок з керівництвом.
Аня з посмішкою, ховаючи сльози, розповідає, як виходили з оточення: як горіли машини разом з бійцями, як їх розстрілювали російські танки, гранатомети й кулемети…. Про своє поранення медик говорить знехотя, мовляв, усе – в минулому, попереду – життя. А поранення Аня отримала майже не сумісні з життям: розірвані ноги, розтрощений хребет, осколочні поранення в живіт, легені, руки...
«Мене витягнув на собі Володя позивним «Вєтєрок». Я то втрачала свідомість, то приходила до тями…. Пам’ятаю, як нас захопили в полон російські військові, як один з них вигріб у мене з кишень усе: гроші, банківські картки, документи, два телефони, і навіть здер два золотих колечка й сережки. Залишив лише дерев’яний хрестик на мотузці. … І, мабуть, навіки врізався в свідомість обіцяний Росією «зелений коридор» в бік окупованого Іловайська. Узбіччя були буквально завалені тілами вбитих українських солдат. Спалений автобус «Богдан», всередині якого сиділи й стояли, притулившись один до одного, обвуглені люди – наші бійці, які намагалися вийти з оточення».
А далі був полон, знущання, голод, вмирання від страшної крововтрати. Але доля дала шанс на життя. Третього вересня представники Червоного Хреста забрали полонених поранених українських солдат і відвезли до польового шпиталю в Запорізьку область, а звідти вертольотом - в Дніпропетровську лікарню імені Мечникова. Стан Ганни був критичним. І тут Литва запропонувала допомогу в лікування найтяжчих поранених. І сталося диво! Пацієнтка вижила.
А напередодні нового року Аня вмовила лікарів, щоб її відпустили додому. Насамперед бойова медсестра поїхала до Дніпра, щоб оформити документи. Але виявилося, що ні в списках учасників АТО, ні в особовому складі батальйону «Донбас» прізвище Ганни не значиться. Хоча є й довідка, підписана в. о. командира батальйону Стояном, й медаль «За доблесну службу». Але не було військового квитка і довідки, що поранення жінка отримала саме в ході бойової операції під Іловайськом.
Розповідати про всі кола пекла, які їй довелося пройти ветеран війни Ганна Ільющенкова не хоче. Вона говорить про те, що треба жити, про те, що змагатиметься у спорті: стрільба з лука й плавання. Головне для неї перемога над собою, над своїм болем, і спілкування з друзям й рідними.
І це лише одна історія… Однієї з нескорених…
Національний склад збірної України, які поїдуть на Четверті Ігри в Сідней, оголосять 1 червня. Нагадаємо, що «Ігри Нескорених» засновані спадкоємцем британського престолу принцом Гаррі, який колись сам був військовим. Вперше вони пройшли в 2014 році в Лондоні. Другі - у 2016-му в Орландо, треті в Торонто. Місія Invictus Games - відновлення і повернення бійців через спорт до повноцінного життя після психологічних потрясінь.
Фото - https://www.facebook.com/UA.EU.NATO/posts/1724571950990751
Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook.