Колишній фронтовик Бєжаєв відкрив таємницю банди «Чорна кішка»

Як стало відомо нашому кореспондентові, реальна банда «Чорна кішка» діяла не в Москві, а Одесі. Про це «Вечірці» у телефонній розмові повідомив директор одеського музею Нацполіції Володимир Ковтун. За його словами, банформуванням керував убивця-рецидивіст Микола Марущак — прототип сумнозвісного «Горбатого» із фільму «Місце зустрічі змінити не можна».

«Чорна кішка» розгулювала по Одесі лише у перші післявоєнні роки. У її складі нараховувалось близько двадцяти кілерів, які скоїли більше десятка жорстоких вбивств. Серед жертв були не тільки багаті одесити, а й правоохоронці, яких вбивали заради «корочок» і форми. У ті напівголодні часи, маскуючись під міліціонерів, банда грабувала заводи та фабрики, щоб поживитися борошном, цукром, маслом і кондитерськими виробами.

Для боротьби з «Чорною кішкою» правоохоронні органи були змушені задіяти колишніх фронтовиків. Серед них був і Віссаріон Бєжаєв, який під час війни прославився мужністю і хоробрістю: в одному з боїв особисто підбив п`ять ворожих танків. Після перемоги над фашизмом Віссаріон Костянтинович служив у складі 105 прикордонного загону, що входив до складу Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС). Зважаючи на бойовий досвід молодого офіцера, командування відправило його боротьбу з одеською бандою. Ось так колишній боєць і став реальним прототипом «кіношного» оперативника Гліба Жеглова.

На жаль, вийти на слід «Чорної кішки» правоохоронцям вдалося не відразу. Річ у тім, що злочинці часто ховалися у підземних частинах міста. Їх ватажок Марущак, як справжній одесит, знав майже всі входи і виходи з місцевих катакомб. Пізніше ці факти й були взяті за основу режисером Станіславом Говорухіним: згідно із сюжетом фільму, «котенят» заманили саме у підземелля, а вже потім — заарештували. Щоправда, в реальному житті події розвивались зовсім не так, як у згаданому телесеріалі.

Покінчити з бандою вдалось після того, як один зі стражів порядку випадково «засік» колишнього засудженого, який продавав крадені речі. Незабаром вдалося «накрити» й інших учасників угруповання, прописаних» в одному із підвалів. Оточення катакомб нагадувало справжній штурм. На відміну від серіалу там відбувались гучні перестрілки з обох боків. Міліціонери не жаліли нікого: їх головного метою був Марущак. Проте захопити його живим не вдалося: поранений ватажок скоїв самогубство.

Проте сумнозвісна банда не відразу припинила своє існування. Як пригадує Віссаріон Бєжаєв, частину злочинців заарештували у кафе «Чорна кішка», що знаходилось на тодішній вулиці Чичерина (нині — Успенська). Саме там часто збирався весь кримінальний світ Одещини. Пізніше з`ясувалося, що у лавах «котенят» перебували не лише запеклі рецидивісти, а й навіть водії Одеського військового округу. Всі вони отримали по 25 років позбавлення волі (під амністію ніхто не потрапив).

Згодом Бєжаєва направили до Краматорську, де він продовжував службу в органах внутрішніх справ. Там він і познайомився з майбутньою дружиною Анною. А восени 1947 року Віссаріона Костянтиновича відрядили до Києва. У нашій столиці він прослужив до 1974 року: пройшов шлях від командира відділення до майора у спецзагоні МВС. За його плечима — 99 років життя, а на грудях — десятки орденів і медалей.

Наступного року прославлений ветеран відзначатиме своє сторіччя. Привітати з цим юбілеєм його мають не лише рідні діти, внуки і правнуки, а й навіть колишні воїни німецької армії Ганс і Бруно Бітс. З ними Бєжаєв підтримує дружні стосунки вже не один рік. На жаль, цього року колишні німецькі солдати не змогли приїхати до Києва. Зважаючи на їх прохання, «Вечірка» передає щирі вітання всім українським ветеранам війни.

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця, – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook!