Психологи: перший клас – складне випробування

Психологи: перший клас – складне випробування

Цього року вперше сіли за парти у столиці 32 тисячі першокласників, з них 8 тисяч – переселенці з Криму та сходу країни, - зазначають в  Департаменті освіти та науки КМДА. Разом з додатковим фінансовим навантаженням (адже зібрати дитину до школи коштує недешево) на плечі батьків лягає відповідальність за психологічний стан школяра. Так, ще вчора новоявлений школяр відвідував садок і повинен був лише виконувати розпорядок дня, а вже сьогодні – вчитися та самостійно будувати відносини з однолітками. Це є величезним стресом. Як зробити адаптаційний процес для першокласника найменш напруженим, радить психолог Тетяна Гайгель.

- Психологічна готовність першокласника виявляється в тому, що дитина із задоволенням ходить до школи й займається виконанням домашнього завдання, з радістю розповідає домашнім про шкільні події. Протилежне ставлення до школи свідчить про те, що дитина ще не звикла до школи. Це сигнал батькам допомогти першокласнику швидше освоїтися, — розповідає пані Гайгель.

Батьки повинні:

- уважно вислуховувати дитину;

- вникати в усі проблеми, про які розповідає маленький школяр;

- не висміювати дитину, не принижувати;

- не наводити у приклад тих дітей, у яких виходить краще справлятися з навчанням. Адже це лише призведе до замкнутості й скритності, роздратування, небажання розповідати батькам про свої хвилювання;

- частіше хвалити та підтримувати дитину;

- робити завдання разом (допомогати якщо з чимось не справляється, але ніколи не виконувати все за нього. Нехай вчиться самостійно, інакше не навчитися ніколи).

Психолог стверджує, що для успішної психологічної адаптації вкрай важливо доброзичливість і спокійна атмосфера в сім'ї. Дитина повинна відпочивати, грати в спокійні ігри, гуляти.

Тетяна Гайгель наголошує: Необхідно створити в сім'ї атмосферу благополуччя. Любіть дитину. Формуйте її високу самооцінку. Цікавтеся школою, розпитуйте дитину про події кожного дня. Не допускайте фізичних заходів впливу на дитину. Враховуйте характер і темперамент дитини: до кожної — індивідуальний підхід. Надайте першокласнику самостійність в організації власної навчальної діяльності. Заохочуйте учня за різні успіхи — і не тільки за навчальні. Стимулюйте його щодо досягнення поставлених цілей.

Складніше, якщо учень чимось відрізняється від інших. Наприклад, дитина — вимушений переселенець. У такому разі можна порадити, обговорити це питання з учителем заздалегідь. Можливо, буде раціональним не влаштовувати дитину в той самий клас, куди оформлені діти, батьки яких воюють в АТО, для уникнення конфліктів.
   Якщо дитина російськомовна, то для запобігання додаткового стресу потрібно пошукати школу з навчанням російською мовою. Також ні в якому разі не потрібно виокремлювати таку дитину, не потрібно проявляти до неї жалю при інших дітях – «Ти такий, бідний, довелося тобі пережити». Ця дитина така сама, як і всі. Така дитина повинна бути активно задіяна в діяльності всього колективу.

Якщо до школи вперше йде дитина з національної меншини,то без уваги вона точно не залишиться. У віці 6—7 років малеча активно цікавиться не такими, як вони. Але можна допомогти малюку зробити інший колір шкіри та волосся своїм козирем. Тому потрібно заздалегідь допомогти малюкові скласти про себе коротку розповідь (що йому цікаво, що любить), попередити дитину, що до неї, можливо, буде підвищена увага.

І варто пам’ятати, що ніякі оцінки не варті псування здоров’я дитини та розхитаних нервів.