Медична реформа: лікарняні, вибір лікаря та інші нюанси

- лікаря первинної медичної допомоги (терапевта, сімейного лікаря, педіатра) можна самостійно обирати та підписати з ним декларацію;

- до вузьких спеціалістів (окуліст, лор) потрапити можна буде лише за направленням лікаря первинної ланки (якщо лікар первинки не зможе самостійно розв’язати вашу проблему, адже організатори реформи зазначають, що в розвинених країнах 80% усіх звернень вирішується на рівні первинної ланки).

- тепер можна обслуговуватися не лише в амбулаторному медичному закладі за місцем реєстрації, а і у наближеному до місця фактичного проживання.

 І хоча реальний процес підписання декларацій з лікарями ще не розпочався (йде його пілотне тестування),  киян уже закликають обирати лікаря.

«Вечірка» поспілкувалася з Юрієм Олексійовичем Сміщуком, директором Центру первинної медичної допомоги Дарницького району м. Києва та дізналася, чого ще очікувати пацієнтам від медреформи.

Гроші «ходитимуть» за пацієнтом

На думку Юрія Олексійовича, один з плюсів реформи полягає в тому, що «гроші ходитимуть за пацієнтом». Лікар пояснює цей принцип на прикладі свого району новобудов – тут живе багато молодих сімей, а зареєстровано більшість з них у центральних «старих» районах, у батьків. Зараз пацієнти зможуть підписати декларацію з лікарем, який працює поруч, а медичний заклад отримає на відшкодування їх обслуговування кошти.

- У нас у районі 20–30 % необлікованого населення. І фінансування ми на це населення не отримуємо. Тому ми відчуваємо обмеженість у закупівлі медичних засобів, не маємо можливості запровадити такі необхідні в районах новобудов додаткові посади лікарів, – зазначає Юрій Олексійович.

А що з лікарняним

Інтернетом ширяться чутки, що більше лікарі первинної ланки не відвідуватимуть хворих вдома. Юрій Олексійович зазначає, що ситуація залишається невизначеною. Адже закон про медреформу є, а інші нормативні акти, накази затримуються. У проекті наказу про надання первинної медичної допомоги написано: «лікар може прийняти рішення про надання окремих послуг за місцем проживання пацієнта» (тобто не зобов’язаний). Але що в такому випадку робити з лікарняним, адже він надається лише за умови особистого огляду пацієнта?

- Повинен бути чіткий наказ МОЗ, при яких захворюваннях або станах лікар зобов’язаний приходити до пацієнта до дому. Адже якщо щось недобре трапиться із пацієнтом, лікаря можуть притягнути до відповідальності, оскільки він не відвідав пацієнта вдома, – пояснює пан Сміщук.

Інша ситуація. Наприклад, людина з температурою 38 або 39 має йти на прийом до лікаря, тобто їхати у транспорті, заражати оточуючих і сидіти в черзі для того, щоб попасти на прийом до лікаря, замість того, щоб дотримуватися ліжкового режиму. І хоча розробники медреформи наголошують на тому, що в жодній країні Європи немає такої послуги, як безкоштовні відвідини лікарем пацієнта вдома, але ж у європейських країнах у кожній родині є машина, а в нас більшість українців пересувається у переповненому громадському транспорті, що також слід враховувати. Як вирішуватиметься це питання, поки невідомо.

Як обрати сімейного лікаря

Кожен сімейний лікар проходитиме навчання протягом 6 місяців,  вивчаючи і гінекологію, і отоларингологію. Сімейний лікар має знати багато.

На дорослу людину працездатного віку держава виділить 370 грн на первинну допомогу на рік (до речі, лише консультація фахівця у приватних медичних закладах коштує 400–500 грн). На дітей та літніх людей виділять удвічі більше. До цієї суми має входити оплата послуг з переліку первинної медичної допомоги. В одного лікаря на обслуговуванні не має бути більше ніж 2 тис. пацієнтів. За кожного пацієнта лікар отримуватиме гроші. Якщо ви вже обслуговуєтесь у лікаря і він вас задовольняє, то можна підписати декларацію з ним. Якщо хочете змінити лікаря, то почитайте коротку інформацію про лікарів закладу в реєстратурі, на медичному порталі Києва та запитайте у родичів і знайомих, кого б із фахівців вони вам порадили, пояснюють на сайті МОЗ. Також важливо, щоб до сімейного лікаря вам та лікарю до вас було зручно добиратися.

В ідеалі планується, що лікар обслуговуватиме всю родину. Тоді, маючи інформацію про здоров’я батьків, він буде обізнаний про ризики хвороб у дитини. Таким лікарем є Зоя Миколаївна Ісакова, сімейний лікар, завідувач амбулаторії № 3 Дарницького району. Фахівець зазначає, що люди обирають її сімейним лікарем цілими родинами. І хоча декларації підписувати розпочнуть з 1 квітня, а поки цей процес є пілотним, пані Ісакова вже має понад 200 заяв від пацієнтів, які обрали її своїм лікарем.

Тому, якщо маєте на прикметі конкретного лікаря, то краще домовитися з ним вже зараз, адже якщо він набере 2 тис. пацієнтів, то зможе вам відмовити. А от відмовити пацієнту на підписання декларації, виходячи з його стану здоров’я, фінансового або соціального стану, лікар не може. Щоб зареєструвати декларацію, потрібні лише паспорт та ідентифікаційний код.

Децентралізація чи централізація в столичній медицині

Олександр Сміщук зазначає, що свідомо підтримує медичну реформу, але, як і багато інших лікарів, хотів би, щоб МОЗ під час реформування більше дослухалося до думки громадськості та досвідчених медичних працівників. Лікар зазначає, що в той час як прем’єр-міністр 28 лютого на нараді в МОЗ в черговий раз наголошує на необхідності дотримання принципу децентралізації, у Києві спостерігаються намагання централізації. Медичні заклади районів Києва хочуть зігнати в один великий «колгосп», яким невмирущій бюрократії маніпулювати зручніше, ніж декількома відносно незалежними медичними центрами. Фахівець зазначає, що після такої реформи погіршиться керованість і ефективність первинної ланки меддопомоги.

Зокрема є бажання зробити один-два медичні заклади на район. Керівник центру керуватиме десятком амбулаторій, філій. Він не матиме достатньо часу навіть об’їхати всі ці підрозділи. Можливо, пацієнти і не одразу помітять зміни в системі, але з часом все відчутнішим ставатиме відірваність центру прийняття рішень від потреб місцевої громади.

«Вечірка» й надалі відстежуватиме ситуацію з реформою МОЗ.