Брати-близнюки з Києва малюють гривні
Брати-близнюки Сергій та Олександр Харуки – неординарні художники. Вони малюють… гривні - один із головних символів нашої державності.
До виготовлення грошей брати Харуки долучилися в 1990-х роках, коли з набуттям Україною незалежності виникла гостра потреба мати власну валюту.
Якось Олександру зателефонував професор Борис Валуєнко із Київського поліграфічного інституту імені Івана Федорова (який брати закінчили) з пропозицією попрацювати на Банкнотно-монетному дворі України. Мова йшла, зокрема, й про створення ескізів гривні різного номіналу. Оскільки Харуки на той час уже серйозно займалися екслібрисами й підтримували стосунки з відомим художником Бруновським, який створював ескізи банкнот Чехії, вони дали згоду.
– Тоді ми не уявляли, наскільки це складна і відповідальна робота, – говорить Олександр. – Адже банкноти – це імідж країни. Керівництво Національного банку на чолі з Віктором Ющенком прийняло нас на роботу на Банкнотно-монетний двір, і у 1994 році відрядило до Швейцарії, де на всесвітньо відомій фірмі «De La Rue Giori» ми навчалися премудростям створення грошових знаків. Навчання було складним. Згодом, у 2002 році, ми звільнилися з Банкнотно-монетного двору, а банкноти за нашими ескізами випустили пізніше.
За час роботи на підприємстві брати Харуки разом із художником Володимиром Тараном створили низку ескізів банкнот номіналом 2, 5, 10, 20, 50 та 100 гривень 2003-2005 років випуску. Це була дуже напружена праця, що мала багато специфічних нюансів. Зокрема, потрібно враховувати вимоги із захисту купюр від підробок і водночас зберегти естетично завершену композицію, стилізовану під епоху зображеного героя. Для цього потрібно не лише намалювати його портрет, а й підібрати інші елементи, зокрема, архітектурні чи художні твори тієї доби, створити відповідні орнаменти. Скажімо, для оформлення реверсу двадцятигривенної банкноти будинком львівського оперного театру вони їздили до цього міста і прискіпливо вивчали всі елементи будівлі.
Нелегко було й з портретами відомих українських діячів різних епох, зображеними на банкнотах. Наприклад, портрет Івана Мазепи для десятигривневої купюри роздобули аж у Швеції. Портрета Ярослава Мудрого взагалі не збереглося – антропологи виготовили лише його модель, тож Олександру довелося самому малювати його в кількох варіантах. Тараса Шевченка зобразили молодим із його автопортрета, а не старим, як це зробив один із авторів перших українських гривень 1990-х. Художники переконали членів комісії, що на державних грошах не можна зображувати старих та немічних людей, а також руїни (на першій одногривневій купюрі були зображені руїни Херсонесу), оскільки це накладає негативний відбиток на валюту як символ держави.
Окрім ескізів банкнот брати Харуки в співдружності з іншими художниками створили ескізи близько 300 ювілейних і пам’ятних монет. Деякі з них прославили Україну на увесь світ. Так, у 2005 році їх ескіз монети із зображенням рисі з двома малюками завоював перше місце на щорічному міжнародному конкурсі, який проводить монетний двір Японії – її відчеканили в сріблі. На міжнародному конкурсі «Монетне сузір’я-2007» їх «Нестор-літописець» переміг у номінації «Золота монета року». У 2009-му вони отримали гран-прі конкурсу за ескіз «Тисячоліття монетної чеканки в Києві» в Японії. А на «Монетному сузір`ї-2010» півкілограмова (!) срібна монета Харуків і Тарана «Вечори на хуторі біля Диканьки» стала монетою року.
А ще брати Харуки та Володимир Таран розробили багато поштових марок та блоків, котрі теж певною мірою є символами держави.
Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook!