Тисячі киян помирають у муках:лише один з десяти онкохворих має доступ до знеболення
Тільки 10–15 % українців, хворих на рак, мають доступ до адекватного знеболення. Тобто 85 % онкохворих лікарі для полегшення болю рекомендують приймати анальгін, кетанов, дексалгін та інші знеболюючі ненаркотичного спектра. Ця статистика стосується Києва також. Такі цифри згідно з проведеним незалежним соціологічним дослідженням щодо доступу до знеболення в Україні оприлюднила Леся Брацюнь, радник в. о. міністра охорони здоров’я України, експерт з напрямка «Паліативна та хоспісна допомога», на прес-конференції «Знімай рожеві окуляри». Організатори заходу зазначають: така назва виникла через те, що родичі хворих скаржаться на нестерпний біль у близьких, а при перевірці МОЗ медичних закладів лікарі наполягають, що всіх пацієнтів забезпечено знеболювальними препаратами у достатній кількості. Під час заходу представники МОЗ провели тренінг для лікарів та головних лікарів закладів, відповідальних за виписування сильнодіючих знеболювальних.
Чому лікарі знущаються над хворими
Леся Брацюнь оприлюднила основні «відмазки» лікарів, чому вони не призначають хворим наркотичних знеболювальних або призначають замалу дозу. А саме: не мають печаток та бланків для рецептів, не знають норм законодавства.
Коли лікарі змушують хворих терпіти сильний біль, це знущання та катування. Ксенія Шаповал, менеджер програмної ініціативи «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження», зазначає, що мета паліативної допомоги – підвищити якість життя людини. Якщо один з членів родини страждає від нестерпного болю, то знижується якість не лише його життя, а й життя оточуючих. Адже близькі не можуть займатись власними справами, працювати, а вимушені перебувати біля ліжка хворого.
- Основна проблема – незнання законодавства головними лікарями, керівниками медустанов. Вони послуговуються старою практикою – лікують не тим або не в тих дозах, – зазначає пані Брацюнь.
Якщо ще 5–10 років тому лікар, який призначав знеболювальні наркотичного спектра, підпадав під пильне око правоохоронних структур, то зараз закон повністю на боці хворого.
Що робити родичам
Леся Брацюнь радить родичам хворого у разі відмови лікаря виписувати рецепт на ті ліки та ту кількість ліків, які знімуть больовий синдром, скаржитись.
- Біль терпіти не потрібно, його можна повністю зняти. Родичі повинні вимагати адекватного знеболення. У разі відмови письмово запитувати, на якій підставі лікар не призначає сильнодіючих знеболювальних, та скаржитись. Скарги пишуться на ім’я головного лікаря закладу, де лікується пацієнт, на управління охорони здоров’я району та МОЗ, а також в офіс уповноваженого з прав людини. Закони у поміч хворому: постанова Кабміну України від 13.05.2013 р. № 333, наказ МОЗ України № 494 від 2015 р., наказ МОЗ № 360 зі змінами, – зазначає пані Брацюнь.
Також можна звернутись до правозахисної організації «Відродження» за тел. (044) 461 97 09, спеціалісти якої допоможуть написати грамотне звернення та координуватимуть подальші дії родичів.
Можна зателефонувати омбудсмену (уповноваженому Верховної Ради України з прав людини) за тел. «гарячої лінії» (044) 253 75 89, 0800 50 17 20.
Ще одна проблема родини, де є важкохворий, – догляд. Територіальні центри соціального обслуговування займаються лише одинокими хворими, а що робити тим, у кого рідні є, але вони працюють. Виникає дилема: звільнятися з роботи близьким – за що жити? працювати – хто доглядатиме хворого? Як вихід з цієї ситуації Ксенія Шаповал бачить створення в місті мобільних бригад, які доглядатимуть хворих на дому. За підрахунками фонду «Відродження», на Київ потрібно 20 таких бригад. Щороку понад 30 тис. киян мають потребу у паліативному догляді. Але в місті ця ситуація поки не вирішена.