Як «київська донеччанка» успішно реалізує себе в столиці

Невдовзі після окупації частини Донбасу і початку бойових дій на Сході, мешканка Донецька Катерина Звєрєва змушена була разом із чоловіком і однорічною дитиною переїхати до Києва. На малій батьківщині довелося лишити майже все – квартиру, престижну роботу, родичів і близьких. Втім, Катерина не склала руки. Натомість, відкрила раніше незнайому для себе аграрну сферу. Затим, маючи вищу освіту з журналістики та соціальних комунікацій — почала успішно застосовувати власні менеджерські, комунікаційні й креативні навики.

До початку війни на Донбасі Катерина Звєрєва працювала прес-секретарем промислової корпорації в рідному Донецьку. Вона з болем згадує, як все починалося: «Навесні 2014 року в місті вже було неспокійно Втім, тисячі людей продовжували жити, як раніше. Я теж щодня ходила на роботу. Будівлю навпроти захопили озброєні автоматами люди в камуфляжі. Одного разу під нашим будинком вибухнуло авто, загинуло 6 людей, а наш балкон пошкодило вибуховою хвилею. Не передати словами той жах, коли думаєш що ось-ось рухне твій будинок, і ти – разом із ним».

У березні 2014 року Катерина за сумісництвом викладала в Донецькому Національному університеті, куди приїхав тоді для зустрічі зі студентами Святослав Вакарчук. В пам’яті закарбувалися його слова: «Свобода вибору – це ключ до успіху». Втім, в умовах воєнних дій, їй важко було повірити, що справді існує хоча б який вибір. Градус безвиході лише зростав.

- Пам'ятаю день в середині літа 2014 року. Парк біля «Донбас-Арени», ми гуляємо з сином. Поруч такому ж малятку батьки влаштували фотосесію, а на тлі дитячого сміху лунають вибухи. Через кілька днів після цього ми вирішили ненадовго виїхати з міста. І це «ненадовго» затягнулося на роки. Було все одно куди їхати. Вирішили до Києва. Взяли з собою дитячу коляску, іграшки, літній одяг, – згадує Катерина. – Київ – гостинне місто. Тут кожен знаходить те, що шукає, – ділиться з «Вечіркою» пані Звєрєва. – Хоча, перший рік життя в столиці був непростим, насамперед, – в психологічному плані. Спочатку здавалося, що всі теплі спогади й надії лишилися в Донецьку. Та, водночас, саме тоді в мені відбулося кардинальне «перезавантаження» цінностей, планів і навіть життєвої місії. І тільки за межами зони комфорту, подивившися в очі всім страхам, можна по-справжньому зрозуміти, хто ти є, чого ти хочеш.

Катерина захотіла зайнятися чимось до цього невипробуваним – і пішла в аграрну журналістику. Знайомі відрекомендували її власникові інформагенції «AgroNews». І той запропонував очолити редакцію. Вона з величезним запалом занурилася в нову тематику, шукала креативні форми подачі інформації, проводила відеоефіри з провідними експертами с/г ринку, агропідприємцями. А вже «ази», нюанси й глибини опановувала «на ходу».

– До мене часто звертаються фермери, які постраждали від рейдерства, – розповідає пані Звєрєва. – Це – чи не найгостріша проблема аграрного підприємництва майже в усіх регіонах України. Як журналіст, я неодноразово писала про корупційні схеми на агроринку і про величезні збитки від них для держави. Відтак, народилася ідея створення громадської ініціативи «Комітет протидії корупції в АПК». Минулого року під її дахом ми об’єднали фермерів, експертів з аграрного права, фахівців із протидії корупції, захисту прав власності і журналістів. Однині, не лише привертаємо увагу громадськості, висвітлюючи проблеми, а й здійснюємо юридичний супровід, допомагаємо підприємцям із запитами й зверненнями до держорганів. Звісно, останні змушені так чи інакше реагувати.

«Мій девіз: якщо хочеш іти швидко – йди один, якщо хочеш піти далеко – йди разом. Я стала більше цінувати свій час і шукати спілкування з тими людьми, чиї цінності збігаються з моїми», – зазначає Катерина, розповідачи ще про одну власну ініціативу – агростартап. Випадково потрапивши на «Хакатон Аграрних інновацій» навесні 2016 року, Катерина познайомилася з Андрієм Карп’юком, інноватором у сфері біотехнологій. Відтоді, вони на партнерських засадах розробляють агро-стартап BIOsens – прилад для експрес-діагностики зернових на визначення рівня мікотоксинів (продукти життєдіяльності грибів).

– Упевнена, що «Біосенс» допоможе суттєво поліпшити якість рослинної й м’ясної продукції вітчизняного агросектору, – прогнозує Катерина Звєрєва. – Найперше ж – врятує більше людських життів. Адже, за даними FAO (Харчова й Сільскогосподарська організація ООН), понад 25 % всіх врожаїв уражено мікотоксинами. Як наслідок, щороку близько 150 тисяч осіб починають хворіти на рак печінки.

Наразі, «Біосенс» вже презентовано в кількох країнах. Партнери агро-стартапу встановили низку перспективних контактів – як технологічних, так і інвестиційних. «У травні минулого року проблеми харчової безпеки привели нас на зустріч з Бараком Обамою в Мілан. Ми так презентували нашу ідею, що потрапили на форум Food Innovation Summit. Там 44-й президент Америки кілька годин своєї промови присвятив проблемам зміни клімату і питанням харчової безпеки», - розповідає Катерина.

2017-го український стартап виграв 3-місячне стажування, т. з. акселерацію, в Швейцарії. Там народився ще один проект – Фундація безпеки харчових продуктів (Food Safety Foundation). Його мета – створення еко-3D-карти продовольства й агротехнологій. «Завдяки відкритим експертним даним, в т. ч. – від міжнародних організацій, ми фіксуємо в динаміці цифри, пов’язані з рухом харчових бактерій, імпортом-експортом продуктів, які містять шкідливі речовини, зокрема, мікотоксини. Схоже, в Україні таку карту ще ніхто не створював», – пояснює пані Звєрєва.

Минулого року Катерина зважилася ще на один «челендж», вступивши на магістерську програму з бізнес-менеджменту в аграрно-продовольчій сфері – Agri Food MBA в Києво-Могилянській бізнес-школі. Це – перший потік за даною спеціалізацією. Навчання здійснюється винятково англійською мовою і передбачає виїзні модулі в Канаді та Нідерландах.

- Для мене така освіта є давньою ідеєю, яку я планувала реалізувати десь у 40 років. Втім, недавній досвід навчив мене тому, що не варто серйозні плани відкладати на тривале майбутнє. Хочеться – зроби зараз, адже кращої нагоди може й не трапитися, – зізнається «київська донеччанка».

Нагадаємо, «Голос війни» не продається: 29 історій від ветеранів АТО.

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook!