«Захрипла душа»: Висоцький з горлівським акцентом прозвучав з київської сцени
У столичному Будинку кіно відбувся Всеукраїнський бард-фест пам'яті Володимира Висоцького…Червона зала Будинку кіно була заповненою вщерть. Люди різних поколінь прийшли на зустріч з Володимиром Висоцьким, улюбленим автором і виконавцем для мільйонів шанувальників в Україні та світі. Серед глядачів було зо два десятки бійців АТО, «кіборгів» і звільнених з полону захисників України. Їх зал привітав стоячи. Організатори фесту - «Спілка звукорежисерів України» і арт-агентство «Nова Січ».
Фестиваль проходив у форматі «1 + 1» - українські артисти виконували одну або дві пісні Висоцького у властивій їм музичної манері, й відповідно, одну або дві власні композиції, що давало їм можливість донести до глядача свій погляд на спадщину видатного Майстра і подарувати свою творчість.
Спочатку цей фестиваль виник у місті Горлівка Донецької області. Організатор Фесту Ігор Роман - горлівчанин, у минулому – шахтар, засновник і директор музично-спортивного клубу «Нова Січ», фронтмен гурту «Фата Моргана», переїхав до столиці після полону і жорстоких знущань бойовиків-найманців. Ігор принципово спілкується лише українською мовою.
- Хочу забути мову злоби, мову людей, які знущалися наді мною і сотнями моїх земляків, - аргументує музикант свій вибір на користь української мови.
Ігор у полон потрапив за доносом когось із своїх колишніх колег. За те, що не приховував своєї любові до України й до рідної мови. Як сказав йому під час тортур один російський військовий, на нього надійшло від різних людей 15 доносів! У полоні Ігоря нещадно катували, вимагаючи зізнатися у якихось злочинах. Музикант уже встиг попрощатися з життям. Але надія не вмирала.
- Мені не було в чому перед ними каятися, ні в чому зізнаватися. Я давно не маю ніякого відношення до політичного життя, просто виховував у спортивній школі дітей і займався музикою. Про це і їм повторював неодноразово, - каже Ігор.
Однак, із деяких висловлювань бойовиків, Ігор зрозумів, що його хочуть звинуватити в тому, що в «Новій Січі» він тренував «Правий сектор» і їх же там переховував. Але довести задумане до кінця постійно заважали якісь обставини.
- 9 травня я був у полоні, 10-го числа мене звільнили і 11-го, під референдум, коли на дорогах було менше патрулів, ми з дружиною та пасинком виїхали, - пригадує він.
Музикант каже, що пробачив свої мучителів.
- Іноді, правда, сни сняться страшні», - сумно усміхається музикант. Звичайно, у Ігоря душа болить за рідною Горлівкою, за школою «Нова Січ», він її заснував, вклавши душу, творчість, енергію. І було багато планів на майбутнє. Особливо шкода домашню бібліотеку.
- Але я вірю, що обов'язково повернуся. Вірю, що відновиться робота «Нової Січі». Що повернуться наші діти-спортсмени і завоюють для української Горлівки ще не одну золоту медаль на міжнародних змаганнях зі східних єдиноборств (на цьому спеціалізувалася «Нова Січ»), - впевнений Ігор.
Сьогодні "Нова Січ" продовжує свою діяльність у Києві, щоправда до столиці вдалося евакуювати лише її мистецьке крило. Ігор з дружиною організовують благодійні концерти, кошти з яких ідуть на потреби українських воїнів та біженців, виступають на блокпостах, серед військових.
А під час бард-фесту «Захрипла душа» гурт «Фата Моргана» неймовірно вразив глядачів. Особливо піснею «Чорне золото» українською мовою! Також довго не змовкали оплески після виступу дуету «ПараДокс», київського барда Сергія Бондарчука, учасника бойових дій Вячеслава Купрієнка, запального й харизматичного Сергія Файфури та інших учасників Фесту.
Народна артистка України, бандуристка, співачка, артистка Академічного оркестру народної та популярної музики Національної радіокомпанії України Світлана Мирвода полонила зал незвичним виконанням пісень Висоцького під бандуру.
- Я дякую Богу, що познайомив мене з такими людьми, Ігор Роман, гурт Фата Моргана – перший натхненник, організатор цього фестивалю. З Ігорем ми познайомились у перші поїздці в зону бойових дій на Миколая 2014. І ми з ним співали ще в Дебальцево. Коли воно було нашим, - каже Світлана Мирвода, - Не можна маніпулювати пам’яттю. Але ми впевнені: був би живий Володимир Семенович – він був би проти цієї війни й проти анексії. Мені здається, він би розумів правильно ситуацію, і яка справді істина в тому всьому. А істина одна – хтось забирає чуже, хтось вбиває. Це антиморально.
Я вже четвертий рік поспіль їжджу до хлопців на передок, співаємо свої пісні, возмовляємо. Оскільки я сам військова людина за фахом, пройшов Афганську війну, з перших акордів виходить гарний контакт, - додає бард В’ячеслав Купрієнко, - Мені б теж так хотілося почути, що Висоцький був би на боці правди. Але, чесно кажучи, я не впевнений. … І ми, і росіяни перебуваємо в тому шлейфі радянської доби, співаємо одні й ті ж самі пісні, і йдемо в бій проти одне одного. Але хочеться вірити, що все це – не так! Так не може бути!
Поки що «захрипла душа» з ... горлівським акцентом звучить з київської сцени ....
Нагадаємо, Висоцький і Київ: 80-річчя відомого барда.
Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook!