Висоцький і Київ: 80-річчя відомого барда
25 січня світ відзначає 80-річчя відомого барда, поета, актора Володимира Висоцького, який має київське коріння. Його без перебільшення можна назвати «енциклопедією моралі сучасності», героєм покоління 60-80-х років XX століття.
А яке відношення має Висоцький до Києва? Абсолютно пряме!
Дідусь Володимира Висоцького – засновник столичної фармації.
Поетів дідусь, людина високоосвічена, спеціаліст у різних галузях науки, 1911 року приїхав до Києва вступати до Комерційного інституту, а майже через рік вирішив піти в армію. Та потяг до знань був сильнішим, за бажання воювати. 1914 року Вольф Шльомович (Володимир Семенович) Висоцький-старший переїхав з Брест-Литовська до Києва, де одружився з молоденькою сестрою милосердя. Навчався відразу в Київському університеті та Інституті народного господарства, організував майстерню з виробництва театрального гриму.
До речі, його брат Леон, відомий хімік, став засновником київського заводу «Хімефір». І досі в косметичній, хімічній, взуттєвій і навіть оборонній промисловості використовують розроблені ним речовини. У будиночку по вулиці Бульварно-Кудрявській, 32, народився батько майбутнього поета Семен і дядько Олексій. Потім родина переїхала в більше помешкання на Бібіковський бульвар (нині — бульвар Шевченка), згодом — на вул. Франка, 20.
Бабуся Володимира Висоцького, Дарія Олексіївна Бройнштейн похована на Байковому кладовищі. Батько поета, Семен Володимирович, навчався в 67-й київській трудовій школі, після її закінчення вступив до політехнікуму зв'язку, але згодом переїхав до батька в Москву. Кадровим офіцером, зв'язківцем він пройшов усю Велику Вітчизняну. Після війни доля знову повернула його до рідного міста. Мешкав він з дружиною на квартирі в Чеховському провулку, потім — на вулиці Жовтневої революції. У дитинстві Володя Висоцький часто жив у бабусі в Києві, відпочивав з родичами в селі Плюти.
Пам'ятаючи настанову батька про те, що чоловік повинен мати чоловічу професію, майбутній актор вступив до Московського інженерно-будівельного інституту. Але там провчився лише один семестр. За спогадами друзів, закінчивши курсову, Володимир вилив на ватман склянку з чорною тушшю і вимовив: «Усе! Піду в артисти! Кожен повинен займатися своєю справою. І відразу ж став студентом школи-студії МХАТу. Але з ролями йому довго не таланило. Визнання прийшло згодом, в 1964 році, на сцені Театру на Таганці. Всенародну славу йому принесли фільми «Вертикаль» та «Місце зустрічі змінити не можна».
1971 року на гастролі до Києва приїхав Московський театр драми і комедії на Таганці, де Володимир Висоцький працював усе життя. Під час гастролей актори мешкали в готелі «Україна». Вже тоді популярність Висоцького була настільки великою, що йому доводилося постійно змінювати кімнати, аби уникнути занадто настирливих шанувальників.
Перший київський концерт знаменитий бард дав у Інституті кібернетики, а потім — на заводах «Ленінська кузня», «Арсенал»... Усього протягом кількох тижнів вересня 1971 року він виступив з концертами у 29 організаціях Києва. У 1971—73 роках Висоцький знову відвідав Київ, дав 10 концертів, причому саме в нашому місті він уперше виконав пісню «Честь шахової корони».
Є ще одна ниточка, яка тісно пов'язує Володимира Висоцького з Києвом. Його перша дружина Іза Жукова, з якою він разом учився в школі-студії МХАТу, отримала призначення до Київського драматичного театру ім. Л. Українки, де встигла пропрацювати 2 роки. Потім доля звела її з Володимиром і вона переїхала до Москви
1987 року рішенням Київського міськвиконкому одній з нових вулиць було присвоєно ім'я Володимира Висоцького. Кілька років тому, у день народження Майстра, біля Міністерства Внутрішніх Справ України постав пам’ятник Глібу Жеглову з фільму «Місце зустрічі змінити не можна»...
Нагадаємо, Київська картинна галерея запрошує відсвяткувати 95-річчя.
Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook!