Колишня атеїстка захопилась наукою про душу людини
Незважаючи на досить поважний вік, киянка Олександра Жукова продовжує займатися науковими дослідженнями у сфері астрофізики. Її навіть запросили на астрономічний конгрес, який відбудеться в червні-2018 у британському місті Ліверпуль.
Любов до астрофізики у Жукової прокинулась доволі незвично. Спочатку вона проявила свій талант у написанні художніх творів. Ще в 1970 році у київському журналі «Райдуга» опублікували її повість «П’ятак» (про людську скупість). А коли сталася трагедія на ЧАЕС, Олександра Федорова була змушена покинути українську столицю разом із маленькою внучкою Наташою. Перебуваючи у Ленінграді, вона написала повість «Ми родом із старого дворика».
Після повернення до Києва з під пера письменниці вийшов роман «Доля», присвячений сину Євгенію, внучці Наташі і двом правнукам — Ігорюші та Іллюші. Одна з героїнь цього твору, стомившись від людських переживань і конфліктів, вирішила «переключитись» на науку. Описуючи схему синтеза матерії й білка, вона зробила несподіваний висновок: всі процеси на планеті — від біосферних до молекулярних — знаходяться під певними, а не випадковими впливами космічних факторів і Господа Бога.
— Життя цілком і повністю залежить від руху часу, тобто від руху Вищого Розуму, — стверджує письменниця вустами героїні Шури. — Це легко перевірити через внутрішні біологічні часи, якими володіє кожна жива клітина. Вона живе лише при наявності датчиків ритму, завдяки цьому будь-який орган багатоклітинного організму здатний оптимально прилаштуватись до космічного імпульсу…
Разом зі своєї героїньою Жукова переживала, так би мовити «перевантаження» власної свідомості. Річ у тім, що їй, закоренілій атеїстці, одного разу приснилась покійна мати: вона доказувала, що після смерті життя людини не закінчується. «Це було у 1989 році. Я проснулась у холодному поту і з тих пір займаюся наукою про душу», — ділиться спогадами Олександра Федорівна.
Захопившись науковими гіпотезами, Жукова дійшла до думки про те, що у процесі виникнення земного життя головну роль зіграв інтелект. Подальші дослідження письменниця описує у своїй праці «Душа»: «Проблема смерті людини так само як і народження Всесвіту є однією з хвилюючих проблем, які стоять не лише перед космологією, а й перед усім природознавством. Якщо досі осередком страху є страх смерті, страх перед «нічого», що робить життя безцільним і безглуздим, то тепер, коли з`являється хоч і слаба надія на віру в те, що душа існує і що розум безсмертний — це може позбавити людину від страху перед «нічого». І тоді людину проводжатимуть до іншого світу так само радісно, як і зустрічають її народження».
Опираючись на багаторічні напрацювання, Олександра Федорівна торішньої осені виступила з докладом на російсько-іспанському науковому конгресі у місті Дубна (де знаходиться потужний центр із досліджень у галузі ядерної фізики). А нинішнього літа поважну киянку запрошують на британський форум астрофізиків. Цього разу вона виступить з доповіддю про те, що галактики є живими організмами. Дана гіпотеза, на думку Жукової, є новим науковим відкриттям...
Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook!