Іудейський Київ: місця та віхи історії

Науковцям невідомо, коли з'явилася і де була розташована перша синагога. Але іудеї у Києві жили майже від його заснування. У так званому «Київському листі», датованому приблизно Х століттям, тобто часами князів Святослава та Володимира, згадується дехто на ім'я Яків бен Ханнука. Вказано, що він був представником іудейської спільноти.

Київський лист із архіву «Каїрської генизи»

Історики вже багато років сперечаються, ким були автори «Київського листа», адже на той час на Русі проживали як євреї, так і караїми – нащадки хозар, які також сповідували іудаїзм. Не всі таємниці історії розкрито, але сліди присутності обраного Богом народу залишилися в місцевій топоніміці.

Увагу привертає Львівська площа – західна межа середньовічного Києва, де колись височіла Львівська брама. Спочатку місцевість прозвали «Копирів кінець», а ворота – «жидівськими». Є версія, що назва пов'язана з єврейським словом «копар», тобто «відкуп». Це може свідчити про те, що за часів середньовіччя тут була митниця, біля якої розташовувався єврейський квартал. 

«Копирів кінець» на карті Києва ХІХ століття

Після навали хана Батия сліди іудеїв на багато віків зникають зі сторінок історії Києва. Про них між іншим згадується в указах польських королів ХVI століття у зв'язку із забороною на проживання в місті. Наступного разу євреї «з'являються» в Києві наприкінці ХVIІІ століття, після третього поділу Польщі. Тоді до складу Російської імперії увійшли Поділля, Волинь, територія сучасної Білорусі. На той час там проживала найбільша у світі єврейська діаспора. 

Спочатку євреям дозволяли жити у великих містах, зокрема й у Києві. Саме в цей час на Печерську побудували першу київську синагогу. Проект розробляв тогочасний міський архітектор Андрій Меленський. Синагогу звели у 1808 році, але простояла вона недовго. В 1827 році цар Микола І запровадив «смугу осілості» – територіальне обмеження на проживання євреїв. Їм заборонялося селитися у великих містах, купувати землю, існувала квота на вступ до вищих навчальних закладів. Спроектовану Меленським синагогу закрили, а через два роки будівля згоріла. 

Не зважати на «смугу осілості» дозволяли лише купцям, ремісникам, зайнятим на стратегічно важливих виробництвах, та людям, які зрікалися віри предків. Тож наприкінці ХІХ століття у Києві утворилася потужна єврейська громада. У 1878 році побудували одразу дві синагоги. Першу – коштом мецената Баришпольского у тодішньому передмісті Деміївка. Другу – неподалік залізничного вокзалу, на Нижній Солом’янці. 

Синагога Баришпольского згоріла під час Громадянської війни, а у радянські часи її будівля була відроджена як клуб транспортників ім. Фрунзе. Зараз тут діє будинок дитячої творчості Голосіївського району. Солом’янську синагогу знесли під час будівництва вокзальної ТЕЦ.

Синагога Баришпольського, сучасний вигляд будівлі

Зовсім інша доля спіткала дві іудейські святині, розташовані в центрі Києва. Велику хоральну синагогу побудували у 1897 році коштом відомого благодійника Лазаря Бродського. Роботи виконувала будівельна компанія ще одного знаменитого мільйонера Льва Гінзбурга. На відкритті будівлі зібралась чи не вся тогочасна еліта Києва, на чолі із міським головою Степаном Сольським. Синагога Бродського вважалася головною іудейською святинею Києва. Богослужіння тут велися за участю хору, саме тому вона отримала статус «хоральної». 

Синагога Бродського

Боротьба з релігією в радянські часи не обмежувалася закриттям та знищенням православних церков. Страждали культові споруди всіх релігій. Серед них і Велика хоральна синагога. В 1926 році її закрили, а приміщення віддали клубу кустарів. Потім будівлю капітально переробили, добудували вестибюль і створили ляльковий театр. 

Інтер'єр Хоральної синагоги

Схожа доля спіткала й купецьку синагогу, що по вулиці Шота Руставелі. Її вважали найкрасивішою у Києві, тут молилися заможні купці, відомі іудейські релігійні діячі, хасиди. Вона діяла до початку 1930-х років, потім її переробили під спортивний зал. Згодом тут розмістився добре відомий киянам кінотеатр «Кінопанорама».

Кінотеатр «Кінопанорама» – колишня купецька синагога

Певною мірою пощастило синагозі Розенберга, що з'явилася на Подолі в 1894 році. Зведена у нетиповому для подільської архітектури мавританському стилі, вона пережила роки раннього СРСР і як культова споруда відродилася після Другої світової війни. 45 років подільська синагога залишалася єдиною діючою у Києві. Сюди на молитву з’їжджалися віруючі євреї з усієї України.

Синагога Розенберга

Остання із великих синагог міста, Галицька, пов’язана з ще одним важливим для київського єврейства місцем. Галицькою у царські часи називалася сучасна площа Перемоги. Тут вирував один із найпопулярніших ринків Києва – знаменитий єврейський базар «Євбаз». Побудована у 1910 році Галицька синагога служила до початку 30-х, а потім у ній розмістили їдальню заводу «Транссигнал».

Галицька синагога в часи СРСР

Окрім великих синагог в дореволюційному Києві були й іудейські каплиці. Їх загальну кількість встановити важко. Відомо про щонайменше дві таких споруди, і обидві споруджені на Подолі. Перша – приватна каплиця в житловому будинку на розі Костянтинівської та Ярославської вулиць. Дім знесли наприкінці 1980-х, у зв'язку з черговою перебудовою Подолу. 

Молитовний будинок на Ярославській

Другою була невелика синагога при богодільні Маркуса Зайцева, власника відомого цегляного заводу. Її будівництво пов'язане зі скандалом довкола так званої «Справи Бейліса». Прикажчика заводу Мендела Бейліса звинуватили у ритуальному вбивстві 13-річного Андрія Ющинського. Процес санкціонували чорносотинці, які прагнули довести, що смерть підлітка пов'язана із будівництвом синагоги при богодільні Зайцева. Суд виправдав Бейліса. У радянські часи каплицю ліквідували. Зараз у будівлі розташовані офіси заводу «Фармак».

Каплиця в богодільні Зайцева

Під час Другої світової війни радянське богоборство врятувало деякі іудейські святині Києва, у певному сенсі. Коли до Києва прийшли німці, всі єврейські релігійні заклади були закриті і це зберегло три із шести великих київських синагог. На жаль, цього не можна сказати про людей. У вересні 1941 року десятки тисяч євреїв Києва було вбито у Бабиному яру. Ця трагедія стала одним із найжахливіших епізодів ХХ століття. 

Повноцінне відродження іудейського релігійного життя почалося в Києві вже в 90-ті роки. Тоді під часткове користування єврейській громаді були передані приміщення Галицької та Хоральної синагог. Реконструкція обох об’єктів тривала до початку 2000-х років. Кошти для робіт надавали відомі меценати з усього світу.

Наразі київська єврейська громада не така чисельна, як була 100 років тому, але досить активна. Діють три синагоги – Хоральна, Подільська та Галицька. Громада займається просвітництвом та благодійністю, підтримує міжнародні зв’язки та впевнено дивиться у майбутнє. Тисячі років історії навчили єврейський народ мужньо переживати випробування, не перейматися через дрібниці та все в житті сприймати з характерним гумором.

Нагадаємо, що у мережі з'явилось унікальне фото Бессарабки 1860-х років.

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook!