Виставку поминальних хлібів відкрили в Меморіалі жертв Голодомору
– Виставку «Неспечений хліб» ми приурочили до Дня пам'яті жертв Голодомору, – розповідає заступник директора меморіалу і авторка ідеї виставки Леся Гасиджак. – Хліб є основою української культури, тому жодне свято не обходиться без печива. На виставці «Неспечений хліб» презентована збірка поминальних хлібів, які використовували українці до тих чи інших свят, в яких завжди була присутня поминальна складова. Ці хліби також присвячені тим людям, які були убієнні голодом під час Голодомору.
– Але українцям, які загинули у 1932-33 роках ніхто не запалив свічки і не спік поминального хліба. Цих людей десятиліттями не згадували, адже тоді б виникали супутні запитання: «Чому померли?», «Як померли?». Тема Голодомору була під суворим табу. На цю виставку мене надихнула думка про те, що нині в деяких родинах діти дізнаються, що їх прадіди і прабаби померли від голоду. Тому хотілось зробити виставку на пошану тому поколінню, яке було вбито, – зазначила заступник директора меморіалу.
За словами пані Лесі, для того, щоб підготувати все це хлібне розмаїття, були залучені знавці своєї справи – консультанти етнологи, зокрема, Галина Олійник з Музею Гончара. Тому всі експонати хлібної виставки – це правдива реконструкція поминальних хлібів з різних регіонів України. Частину їх привіз із Черкащини краєзнавець і дослідник, доктор філософії Вадим Муцик, а частину майстриня зі Львова Ольга Наливайко, яка пече короваї і різні обрядові хлібні вироби. До підготовки виставки також долучились Олена Щербань із Харкова – працівник історичного музею, яка досліджує весільну обрядовість і майстрині з Полтавщини і Києва, які відтворили хліб з намальованих ескізів.
За народними традиціями, коли помирали неодружені дівчина чи хлопець, на похорон їм завжди пекли коровай, адже вважалось, що вони одружуються зі смертю. Серед померлих від голоду було багато дітей і молоді, яка ще не встигла одружитись, тому на виставці представлені поминальні короваї з різних регіонів України. Серед них особливу увагу привертає гуцульський коровай з «шишками», який зазвичай печуть на весілля, а на похороні кожному роздають по «шишці». Готується він особливим способом: баняк – форма для випікання, заліплюється по стінках маленькими кружечками, а потім зверху накладається тісто. Тому готовий коровай має таку рельєфну форму і гарно виглядає.
Теж нагадує урочистий коровай і Слобожанська поминальна хлібина, яку і досі печуть на Харківщині і Полтавщині. Її готують разом із пасками і несуть на кладовище під час поминальних днів. За традицією цього регіону України на смерть дитини випікали маленьких качечок, які теж можна побачити в експозиції.
Таке ж призначення має і пампушник, який господині зазвичай печуть до борщу із часником або нині купляють в магазині. Він легко ділиться на частинки, тому наші пращури пекли його на помин душі. А на Донеччині традиційно, щоб пом’янути своїх предків, печуть пісні коржі на Спаса і частують своїх сусідів.
За давньою традицією Центральної України, якщо в селі хтось помирав, господині пекли «подаваники» – малесенький круглий хлібець, з яким люди йшли на похорон. За підрахунком таких хлібців родина померлогознала, скільки людей прийшли на поховання. А «запростибіг» – це житній хлібець, який пекли спеціально для жебраків, щоб вони помолилися за душу того, хто помер.
Ще один традиційний український поминальний хліб – це «хліб з душею». Він великий з маленькою кулькою посередині, яка і є «душею». Віддавна вважалося, що вся хлібина належить живим, а кулька посередині – мертвим пращурам. Такий хліб пекли на Святвечір, Різдвяні свята.
У виставковій експозиції можна також побачити різноманітні поминальні калачі, «розщибанець», різні види «шишок», бабки, «драбинки» та багато всього іншого. Виставка працюватиме до кінця січня і буде доповнена різдвяними обрядовими хлібами.