Різдво в Україні з двома календарями: чому так сталося?

25 грудня вперше за 99 років у нашій країні офіційно відзначали Різдво за григоріанським календарем, і в частини киян це викликало певне нерозуміння. Нині зустрічаємо Різдво вдруге і це вимагає суто наукових пояснень. 

Різдво міцно пов’язане з поняттям нового року. Точніше, – із символічним початком нового аграрного сезону, як його розуміли наші далекі пращури. 

Цей початок у Європі довго «гуляв», припадаючи то на один сезон, то на інший. Античні греки початком року вважали день... літнього сонцестояння, що припадає на червень. Іранці (зокрема? скіфи й сармати) та слов’янські племена – березень, день весняного сонцестояння. Врешті-решт, перемогла традиція «відкривати» новий аграрний сезон у день зимового сонцестояння, адже саме після 25 грудня зима повертає на весну, день стає дедалі довшим, і люди вірили, що в цей час «народжується нове сонце». Отже, за княгині Ольги, її сина Святослава та в молоді роки Володимира Великого перший день після зимового сонцестояння ставав першим днем нового року, тобто, нового аграрного сезону. 
Усе повільно, але змінює християнство. І лише у 506 р. його офіційно визнають великим церковним святом. 

Відомо, що християнство розділилося на «східне» й «західне» тільки в середині XI століття. Отож, щонайменше п’ятсот років християни Європи зустрічали Різдво в один і той же день, а в Києві – щонайменше років 70 – саме наприкінці грудня. 

Яким же чином і коли свято Різдва перейшло на 7 січня? 

Перший офіційний календар запровадив римський імператор Гай Юлій Цезар, і півтора тисячоліття вся Європа жила за юліанським календарем. Але астрономічні дослідження в часи Цезаря були не надто точними, й наприкінці XVI ст. виявилося, що календар відстав від природних явищ на цілий тиждень! Він потребував реформи. 4 жовтня 1582 р. Папа Римський Григорій XIII запроваджує новий, астрономічно точний календар, який на честь Папи назвали григоріанським, або – новим стилем. 

Своя «календарна епопея» чекала на Україну. Світське суспільство жило за григоріанським календарем ще з 1582 року – його запровадив король Стефан Баторій. Із 1700 р. за вердиктом Петра I у нас починає діяти новий календар, але... Хоча декрет царя перехід на нього пояснює тим, що треба жити за часом, у просторі якого живе увесь християнський світ, насправді запроваджується... застарілий юліанський календар, що відстає від астрономічного на 11 діб. 

Чому Петербург вибрав саме юліанський календар? 

Точної відповіді немає, але історики наводять дві найімовірніші причини. Перша: довелося зважити на традиції православ’я, за якими Великдень не можна відзначати до весняного сонцестояння (20–21 березня). Друга: календар скопіювали з календарної системи Англії (тут за 10 років до цього побував Петро I), а на Туманному Альбіоні тоді жили за «старим стилем». 

Сьогодні всі ми переконані, що «новий стиль» до нас прийшов після календарного декрету Леніна (1918 р.). Насправді ж григоріанський календар запровадила Центральна Рада – на засіданні Малої Ради 12 лютого 1918 р., і день 16 лютого на всій території України одразу ж став 1 березня. 

Отож, і у наших широтах Різдво мало всі шанси повернутися у грудень. Але після перемоги більшовиків РПЦ ще довго перебувала в опозиції до нового режиму, відтак керувалася і календарем... першого імператора Давнього Риму. 

А що зараз? 

Як говорить глава Київського патріархату Української Православної Церкви Блаженніший Філарет, Церква не поспішає з перенесенням Різдва на грудень, аби уникнути розколу серед вірян, адже вони й так розділені на дві православні Церкви. Одначе не виключає, що в майбутньому і ми зустрічатимемо Різдво разом із усіма іншими християнами світу. 

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook!