У Києві показують унікальне японське мистецтво нецке та макіе
В музеї Ханенків представляють лаковані вироби (макіе) та фігурки (нецке) з японських приватних колекцій та зібрання українця Бориса Філатова. Поруч з виробами XVIII – початку XX століття є й роботи сучасних майстрів.
Нецке є одним з найбільш відомих та популярних видів мистецтва, що відоме далеко за межами Японії. Вони зрозумілі будь-кому, їх легко колекціонувати, бо не займають багато міста.
– Спершу мініатюрні скульптури мали практичне значення – оскільки в кімоно не було карманів, а всі речі трималися на поясі (обі), то нецке фіксували його шнурок, – розповіла "Вечірці" заввіділом східної колекції музею Галина Біленко. – Вони були помітні, тож японці приділяли їх увагу, зробили елементом престижу та любування. Найкращим матеріалом вважалася слонова кістка, яка, за уявленням, мала й лікувальні здібності. Нецке зображували легендарних та історичних героїв, міфічних тварин. Вони з'явилися на початку XVII століття і використовувалися до XIX, революції Мейдзі, коли японці вбралися в європейський одяг. Тоді нецке перетворилося на окремий вид мистецтва.
Не менш екзотичними є вироби з японського лаку – макіе, історія яких почалася ще в Давньому Китаї. Лак виготовляється з соку дерева, яке росте лише в Південно-Східній Азії. На шар лаку порошком золота, срібла чи перламутру наноситься малюнок (макіе перекладається як "насипна картина"), потім фіксується ще одним шаром лаку – це дуже трудомістка робота. яка потребує неабиякої майстерності. В Японії розквіт цієї техніки прийшовся на IX-XII століття, епоху Хейан коли сформувалася японська естетика вишуканості. Макіе цінували і за кордоном – імператриця Марія Тереза говорила: "Для мене японські лаковані вироби дорогоцінніші за діаманти". За технікою макіе виготовляли скриньки, гребінці та заколки, посуд.
За словами куратора виставки Машіта Нацуо, в експозиції представлено близько 100 виробів макіе та нецке. глядачі можуть простежити, як вироби з часом мінялися, оскільки, окрім витворів 18-початку 20 століття, демонструють і роботи сучасних японських майстрів, які працюють за старовинними технологіями. Майже третина виставки - з зібрання українського колекціонера Бориса Філатова.
– Серйозно займаюся колекціонуванням років 10, але пристрасть до Японії маю з дитинства, – розповів пан Філатов, який входить у топ-10 світових колекціонерів японських виробів. – Хлопчиком зачитувався повістю Анатолія Рибакова "Канікули Кроша", була й її екранізацій. Йдеться про хлопчика, який у відсутності батьків, зв'язався з чорними антикварами. Вся історія крутиться навколо пошуку легендарної нецке – хлопчика, що малює. І всі пострадянські колекціонери, яких я знаю, знають і люблять цей твір. Історію та культуру Японії вивчаю все життя, займався й японськими бойовими мистецтвами. У зрілому віці любов до Японії "конвертувалася" у колекціонування. На цьому ринку трапляється багато підробок, тож треба досконало розбиратися. В моїй колекції близько 500 предметів – це не лише нецке і лакові вироби, а й гравюри, переважно епохи Едо і Мейдзі.