В столичному музеї – погляд на війну художників України та Польщі
В Національному художньому музеї триває проект, що розглядає війну з позицій миру та війни. Для польських митців це радше образи з новин, в той час як для українських – осмислення подій та зброя у боротьбі з окупантом.
Тематика війни у мистецтві спершу спала на думку полякам. У галереї "Лабіринт" в Любліні у вересні відкрилася експозиція "Війна і мир", присвячена сучасній військовій іконографії. Її побачив український художник Тарас Полатайко і подумав, що цікаво зіставити творчість митців, їх сприйняття війни – у мирній країні і країні, де йдуть бойові дії.
– Українські роботи всі свіжі, обирав те, що мені здавалося важливим, – поділився співкуратор виставки Тарас Полатайко. – В польській частині є відстороненість, іронія, гра, театралізація, а для нас війна – це реальний травматичний досвід зі страхом, болем, смертями.
Експозиція поділена на три зали з умовними назвами "Уява", "Тиша" і "Реальність". У першій – переважно роботи польських митців, для яких війна є далекою і наче нереальною. Тому тут вона представлена як небезпечні ігри у війну для дорослих (відео "Покарання і злочин" Катаржини Козири), декор у мас-культурі (футболки з принтами публічних страт і знущань у тюрмі Хуберта Черепока), міфи медіа (фотографії Збігнєва Лібера "Остаточне звільнення" - вигадані стилізовані репортажі, де іракські жінки радо зустрічають американських солдат). Тут і провокативний бігборд групи Twozywo: хлопець безтурботно лежить у траві, нудиться і питає "Коли нарешті почнеться війна?".
В темній кімнаті – залі "Тиша" – зовсім інша атмосфера, тут демонструються відео про війну, трагедії і страждання людей. Привертає увагу проекція "Етнічні війни" Зоф'ї Кулік: череп на тлі народних орнаментів хустини, своєрідна метафора війни.
В залі "Реальність" представлені твори художників, які не з чуток знають що таке війна, адже вона точиться зовсім близько. "Київський щоденник" Влади Ралко з скривавленими тілами, військовими, танками – спроба художниці у малюнках фіксувати реальність та власні переживання. Поруч зовсім інший щоденник, "366 обертів" поляка Маріуша Таркавіяна. Протягом року він змальовував певні події у світі, почуті в новинах, зокрема війни і збройні конфлікти.
Тарас Полатайко представив частину свого проекту "Війна. 11 портретів" – це три світлини поранених бійців та записи розмов з ними, зроблені у військовому шпиталі, які слухаєш, просто дивлячись чоловікам у вічі. На передовій і зараз художник Любомир Тимків, який навіть там не може не творити. Він передав свою серію "Миру мир", експресивні колажі, створені просто на картоні від ящиків з-під патронів.
Привертає увагу зображення, де у кімнаті з синьо-жовтими розводами на стінах дівчинка вибльовує масу кольорів російського прапора. Це малюнок 14-річної школярки з Луганської області, ім'я якої батьки просили не розголошувати. Вона зробила його для виставки в гімназії, але там вирішили, що це занадто радикально. Тож дівчина малюнок подарувала військовим, а ті привезли до Києва.
Ознайомитися з представленими роботами Національний художній музей (вул. Грушевського, 6) запрошує до 13 грудня.