У Києві готуються до реконструкції Софійської і Михайлівської площ
«Вечірка» першою дізналася, що пропонують спеціалісти. Автор проекту архітектор Олександр Колесников, який раніше займався реконструкцією цих площ, а також Андріївського узвозу та території Києво-Печерської лаври, розповів наступне.
-Міхайловская і Софійська площі, а також Володимирський проїзд були реконструйовані кілька десятиліть тому. А сьогодні готуємося до капітального ремонту, так як клінкерна плитка, якою замощені площі, виготовлялася тоді нашвидкуруч і вже повністю деградувала.
Розуміючи, що Михайлівська та Софійська стали головними площами країни, де проводяться найважливіші державні заходи, в тому числі і виставки важкої військової техніки, де збирається багато народу, проводяться протокольні заходи з особливими режимами безпеки, існують великі навантаження, нам потрібно зробити її надійнішою, подбати про безпеку. «Мова цивілізації» - це вічні кам’яні дороги Афін, Риму, Стамбула, Лондона. Подивіться, у тій таки Житомирській області кам'яним дорожнім мощенням уже сотні років.
Варто пам'ятати: площа - це планшет, сцена, на якій відбувається дія, і яка оточена історичними спорудами, заради яких сюди приходять люди. Тому мощення з українських колотих гранітів класичного розміру «10 х 10 х 10» сантиметрів буде найкращою сценою для всіх заходів.
Свого часу, частину вулиці Володимирської і Володимирського проїзду вдалося замостити гранітної шашкою, і вона прекрасно тримається, її обкатали за ці роки. На Софійську площу потрібно близько 10 тисяч квадратних метрів граніту. Нижні шари грунту, в основному, залишаться недоторканими.
На площах обов'язково будуть нові електрокомунікації, що б включати світло, звук, відеоапаратуру. Опори ліхтарів замінимо на більш високі.
Софійську площу не будемо прикрашати ніякими фонтанами, лавочками, кущиками і іншими ознаками провінційності. Виходячи з її призначення і в цілях безпеки людей, які збираються на масові заходи на реально маленькій площі, такі речі не встановлюють.
Пам'ятник Богдану Хмельницькому потрібно буде звільнити від заростей дикого винограду, вирішити питання, як бути з символічним каменем, що стоїть біля його підніжжя. Є ще складна проблема з надгробною плитою метрополіта Володимира. Але це питання не нашої юрисдикції.
За межами нашого проекту залишається, на жаль, проблема інженерних комунікацій Національного заповідника «Софія Київська». Багато років спеціалісти говорять про те, щоб винести з його території транзитну газову магістраль, замінити старі ненадійні теплотраси на електричне опалення приміщень.
Біля Софії Київської багато не заасфальтованих територій, газонів, чагарників. Ряди старих дерев давно закривають архітектурний шедевр, помилуватися яким люди приїжджають до Києва здалеку. Так от, ті галявини вбирають багато дощової води, влітку газони поливають. Наскільки шкідливо це для фундаментів Софійського собору? Куди дівається вода? Нагадаю, підземні споруди існують в цьому місці споконвіку. Що нам важливіше – старі дерева чи всесвітньо відомий пам’ятник архітектури? Всі ці проблеми потребують вирішення.