Експерти про шкільний терор
Час від часу інформаційний простір сколихує новина про жорстоке поводження, бійки чи травлю один одного серед підлітків. Але важливо усвідомлювати: те, що ми бачимо та читаємо, – це лише краплина від того, що є насправді. В інформаційному агентстві «Главком» відбулась прес-конференція на тему «Стоп шкільний терор: як зупинити дитяче насилля». Під час заходу було презентовано результати дослідження. Так, 40 % опитаних зізналися, що ставали жертвою булінгу (травлі). Найжахливіше в булінгу – це наслідки, які він тягне за собою. Антуан де Сент-Екзюпері сказав, що всі ми родом з дитинства. Це означає, що не лише всі наші бажання та мрії з дитинства, а й комплекси. Булінг накладає величезний відбиток не лише на жертву, а й на того, хто цькує, і навіть на оточуючих підлітків. Адже більшість з них мовчить, а отже, вчиться сприймати цю ситуацію як норму. З таких підлітків виростають дорослі, які підтримують боса, котрий займається психологічним пресингом підлеглих. І знову всі мовчать. Один із страшніших наслідків булінгу – самогубства підлітків.
Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму (УІДЕ), зазначає, що діти, які наважилися вчинити суїцид, до кінця не розуміють, що коять. Їм здається, що їх зупинять. У такий спосіб вони намагаються привернути увагу батьків до своїх проблем.
- У 100 % підліткове самогубство – це прояв відсутності діалогу з батьками, і у 90 % – проблем з однолітками, – зазначає Богдан Петренко.
Симптоми
Як запідозрити, що ваша дитина стала жертвою агресії, знає Богдан Петренко. А саме:
- у дитини немає друзів, їй ніхто не телефонує;
- дитина панічно боїться йти до школи;
- дитина шукає альтернативні шляхи до школи чи назад, щоб не зустріти по дорозі агресорів;
- увесь час зникають кишенькові гроші, та дитина просить дати їй ще. Суми збільшуються;
- у дитини з’являються порізи на руках, які можуть бути ознакою самобичування.
Що робити
Батькам дитини, яка стала жертвою агресії однолітків, можна порадити:
- не применшувати подію, і водночас не впадати в істерику;
- проаналізувати ситуацію. Нерідкісними є випадки, коли дитина сама була агресором, а потім скаржиться, що цькують її;
поспілкуватися з учителями, батьками однокласників: хто що знає;
- налагодити контакт з дитиною. Завдання батьків – налагоджувати контакт з дитиною. Можна навіть шляхом реєстрації у тій самій соціальній мережі або групі, де зареєстрована й дитина;
- підняти самооцінку дитини;
- підвищити значущість родини;
- організувати дітям якийсь позашкільний захід, в якому б ваша дитина могла відіграти головну роль.
До речі, у Швеції, якщо в школі відбувається булінг, доводиться сплачувати штрафи. Тому в цій країні педагоги та адміністрація школи роблять все, щоб не допускати дитячої агресії.
Юлія Чудновець, експерт Українського інституту дослідження екстремізму зазначає, що в планах Українського інституту дослідження екстремізму розгортання інформаційної кампанії проти боулінгу. Звертатись до дітей, які спостерігають цькування одним однокласником іншого. Адже саме вони можуть це припинити, втрутившись, сказати, що це не смішно. І тим самим врятувати однокласника від можливого самогубства.