У Києві упроваджується європейська програма Stent for Life
Пацієнтів із гострим інфарктом міокарда треба оперувати негайно і безкоштовно – у цьому полягає суть «Стента заради життя». Формально до цієї програми Україна приєдналася ще кілька років тому, але реально її почали впроваджувати лише сьогодні. Адже термінове коронарне стентування у Києві роблять безкоштовно поки що лише у двох лікарнях – у Центрі серця та Інституті кардіології імені академіка Стражеска. У багатьох європейських містах стентування отримують майже всі екстрені хворі, у нас – лише 15%. Що ж робити решті пацієнтів – помирати? Потрібні кошти, технічне обладнання та ще два додаткових центри на базі столичних лікарень. І піклуватися про це повинна держава.
На стіл – відразу
Після прес-конференції, присвяченій програмі Stent for Life, «Вечірка» поспілкувалася з головним кардіологом Києва Максимом Соколовим. Максим Юрійович, до речі, з династії лікарів: його батько наприкінці 90-х зробив перше в Україні стентування, мати та бабуся теж були лікарями. Дружина Соколова теж лікар. І донька навчається в медуніверситеті.
Професор зустрів мене у своєму рідному Інституті кардіології імені академіка Стражеска, де працює вже чверть віку.
– Ходімо в операційну, – запропонував він, подаючи мені білий халат. – Ви побачите пацієнта, якого привезли до нас дві години тому з гострим інфарктом. Йому тільки-но зробили термінове коронарне стентування.
Я дещо зніяковіла.
– Стентування у самій своїй суті не є операцією. Це нескладна маніпуляція, робиться під місцевою анестезією, через артерію на стегні, – пояснює Соколов.
Підходимо до чоловіка років п’ятдесяти, який лежить на операційному столі. Він утомлений, але посміхається:
– Зараз вже нічого не болить, хоча ще три години тому дуже тиснуло, – каже.
Хворий викликав додому «швидку допомогу», і лікарі поставили діагноз – інфаркт. Далі його привезли сюди та терміново – на стіл.
– При гострому інфаркті міокарда важливо відкрити серцеву артерію – чим раніше, тим краще, щоб відновити кровотік, – пояснює Максим Соколов. – Раннє її відкриття часто повністю відновлює людину, її працездатність. Це робиться за допомогою стентування. Пацієнт, якого ви бачите, викликав «швидку допомогу» відразу, тому й результат у нього дуже гарний. До речі, якщо стентування робиться у перші півгодини після початку симптомів, смертність пацієнтів складає всього 3%. Якщо у перші дві години, то 5–6%. Через три години – 8%. Але, на жаль, близько 40% киян звертаються після 12 годин, коли це вже практично марно.
Телефонуйте до «швидкої допомоги», поки болить
Наразі у нас 67% смертей – від серцево-судинних захворювань (це інфаркти та інсульти). А серед тих, кого схопив інфаркт, не виживає 31%. Більшість помирає у першу годину – так, до речі, не лише в Україні, а й у Європі. Але у європейських країнах все ж таки рідше, бо люди там заздалегідь обстежуються, більше піклуються про своє здоров’я. А ми… Серце болить, тисне, пече. Але до «швидкої допомоги» не телефонуємо. І так може минути доба.
– А потім уже немає сенсу щось робити, адже біль минув, – із сумом розводить руками лікар. – Пам’ятайте, що біль – це сигнал про те, що хворому ще можна допомогти. Тканина міокарда (тобто серцевого м’яза. – Авт.) гине, тому пацієнту і боляче. А коли перестане боліти – можливо, буде уже пізно щось вдіяти.
Інша причина смертей – госпіталізація не до тієї, що потрібна, лікарні, де хворому замість того, щоб негайно відкрити артерію, будуть ставити крапельниці, знеболювати. Йому ніби легше… А потім роблять кардіограму – інфаркт! За місяць-два після лікарні такі пацієнти нерідко помирають удома.
За статистикою, за перші півтора-два місяці від початку симптомів у Києві помирає приблизно третина хворих. Тому дуже важливо знати: допомогти вам можуть зараз лише в інституті ім. Стражеска та Київському центрі серця. Тому, не вагаючись, вимагайте у медиків «швидкої допомоги»: «У мене болить, як при інфаркті. Тому везіть мене туди, де відкривають артерію». Від цього залежить життя. І вам не мають права відмовити.
Правило п’ятнадцяти хвилин
Як же саме болить? Головний провісник інфаркту – пекучий біль посередині за грудиною чи у горлі (відчуття – ніби проштрикнули списом), який може віддавати у ліву або обидві руки, у шию та нижню щелепу. Це закривається судина, яка живить серцевий м’яз. Дехто також скаржиться на те, що йому щось ніби тисне. Біль посилюється під час ходіння та фізичного навантаження, коли ж людина зупиняється – їй стає легше. Але варто пройти лише 200 метрів, все повторюється знову… Саме тоді час звертатися до лікаря.
Якщо ж біль не зупиняється більш ніж 15 хвилин (менше цього часу – напад стенокардії), викликайте «швидку допомогу» негайно. Швидше за все, це інфаркт. Сидіти, чекаючи, поки «переболить», не треба! Також варто знати, що напад стенокардії нескладно зупинити нітрогліцерином. Коли ж стався інфаркт – ліки не допомагають. Зниження тиску також біль не вгамовує.
Врятувати удвічі більше людей
Європейські країни, де смертність від інфарктів є найнижчою, – або невеликі за розміром, або заможні (які мають змогу навіть на чималій території побудувати багато центрів для безкоштовного стентування). Це Німеччина, Франція, Англія, Швейцарія, Австрія… В усіх цих країнах від гострого коронарного синдрому з елевацією сегмента ST (професійна назва інфаркту) помирають 7–8% хворих. А в Чехії (тут, до речі, і народився проект «Стент заради життя» у 2009 році) показники взагалі найкращі – не більше 5%.
Чи можуть кияни наблизитися до європейських показників? Так, і на це потрібно лише кілька років. Лікарі підрахували, що програма коштуватиме Києву 36 млн грн щороку. У столиці щорічно треба проводити мінімум 3 тисячі термінових стентувань. Наразі ж таких маніпуляцій робиться уп’ятеро менше – близько 750 на рік. Крім того, центрів стентування в Києві лише два, а повинно бути – чотири (до речі, в Олександрівській лікарні такий центр є, але там не працює відповідний апарат, який нескладно відремонтувати).
Усе це дозволить більш ніж удвічі знизити смертність пацієнтів із гострим інфарктом. За словами заступника міністра охорони здоров’я України Віктора Шафранського, за правильної організації роботи в Україні (адже центри термінового стентування наразі працюють не лише у столиці, а й в інших містах) рятуватимуть близько 50 тисяч життів щорічно.