У столиці покажуть взірець світової спадщини ЮНЕСКО з Японії
10 листопада в Київському академічному театрі ляльок глядачі мають змогу побачити виставу "Лисиця з лісу Шінода" за мотивами японської міфології. Вона познайомить з мистецтвом театру «бунраку», де дійство відбувається під акомпанемент сямісену.
Ляльковий театр «бунраку» або «нінгьо-дзьорурі» визнаний культурно-духовним надбанням японського народу і входить до об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО.
- Нінгьо перекладається як образ людини, людиноподібний. Вважається, що так назвали першу ляльку, яку виготовили для японського імператора у 10 століття і що була дуже схожа на людину. Дзьорурі – це ім’я прекрасної дівчини, яка була персонажем популярної любовної історії. Цей сюжет, про любов Дзьорурі та Йосицуне, мандрівні сліпі співці на межі 15-16 століть оповідали на вулиці у супроводі музичного інструменту. Пізніше вони почали використовувати ляльок, щоб ілюструвати історію. Іншою назвою «бунраку» ляльковий театр завдячує найвідомішому лялькарю 18 століття Бунраку-кен, - розповіла «Вечірці» керівник літературно-драматургічної частини театру ляльок Дар’я Іванова.
Завдяки популяризації струнного інструменту сямісен на початку 17 століття дзьорурі з вуличного мистецтва перетворилося на театралізовану лялькову виставу. Наприкінці 17 століття Такемото Ґідаю разом із драматургом Чікамацу Мондзаемон, відомим як «Японський Шекспір» на основі старовинного «дзьорурі» створили мистецтво японської драматичної балади «Ґідаю-буші». Згодом воно розвинулося у сучасний театр «бунраку» (або «нінгьо-дзьорурі») – лялькову виставу, яку супроводжують звуки сямісену.
Взірець вистави такого театру до Києва привозить колектив «Сарухачі-дза». Його назва походить від назви місцевості на острові Садо, де мешкає один з його засновників Нішібаші Хачіробей. Актори зіграють спектакль "Лисиця з лісу Шінода". Мова в ній піде про пригоду, що сталася з незвичною японською родиною. Коли чоловік пішов працювати в поле, а його дружина вклала сина та замилувалася хризантемами, вона розкрила свою сутність. Насправді, жінка була лисицею, яку колись врятував її чоловік. Малюк прокинувся і побачив, в кого перетворилася мати, тож вона вирішила втекти до лісу. Невтішні батько й син вирушають повернути її...
- Для японського театру ляльок характерне звернення до народного епосу, використання фантастичних і містичних елементів. Він досі зберігає класичні сюжети, - пояснює Дар’я Іванова. – Лише в ляльковому театрі можливо перетворення персонажів: майстри виготовляють таких ляльок, які прямо на сцені змінюють подобу. Адже у народному епосі жінки часто перекидаються на лисицю чи птаха. Крім того, ляльки у три чверті людського росту цікаві тим, що їх ведуть одразу три актори: один відповідає за рухи голови, другий – за рухи рук, а третій – за ноги.
Вистава рекомендована для сімейного перегляду і призначена для дорослої та підліткової аудиторії. Захід проходить у рамках Року Японії в Україні, а столичну прем’єру в театрі ляльок особисто відкриє посол Японії в Україні Шігекі Сумі.