Як збільшити прибуток в умовах сучасного ринку
Метою діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку – істина, перевірена роками. Пошук все нових шляхів вирішення питання збільшення цього прибутку – завдання талановитих управлінців. Одним із таких варіантів є диверсифікація діяльності. У даному матеріалі ми спробуємо пояснити основні принципи та завдання процесу, що покликаний збільшити діапазон видів діяльності задля покращення фінансового результату та зниження рівнів ризиків, що притаманні для обраного виду господарювання.
У теоретичному розумінні диверсифікація – стратегія, завдяки якій компанія може освоїти новий вид діяльності та використати наявні переваги у разі мінливості середовища господарювання. Як і будь-яка стратегія, диверсифікація потребує виваженого підходу та якісної оцінки ситуації і стану ринку, адже, необхідно знайти напрямки, котрі дозволять найбільш ефективно реалізувати конкурентні переваги, враховуючи результати комплексного аналізу.
Для спрощення, оберемо дві основних причини диверсифікації:
- збільшення прибутку
- зменшення кількості ризиків.
Зважаючи на обрані цілі, виділяють варіанти диверсифікації:
1) зв’язана з потребами споживачів (за допомогою нових технологій обслуговують традиційні ринки)
2) зв’язана з технологіями (за допомогою традиційних технологій задовольняються нові потреби)
3) конгломератна (вихід на новий ринок із новими технологіями).
Власне, кожен підхід має власні недоліки та переваги. У першому випадку суттєву роль грають забезпечення стійкого попиту за рахунок тісного напрацьованого контакту зі споживачами та стабільності господарських зв’язків. При цьому зберігається значно високий ризик у перевищенні витрат, адже нові технології потребують постійного вдосконалення та фінансових вливань. У випадку з другим варіантом, - підприємство «пірнає» у ринок нових споживачів, і оцінити ризики та передбачити результат стає складніше. Проте, саме при такому підході досягається ефект синергізму – сукупність видів діяльності дає більший результат, ніж окремо взяті види діяльності. І, нарешті, конгломеративний підхід: - забезпечує раціональне використання грошових ресурсів, при цьому знижується рівень ризику, оскільки попит забезпечується стабільно високий через наявність інших галузей виробництва; - недолік обраної диверсифікації полягає у «масштабності», складності оцінки та врегулюванні різноманітних видів бізнесу, а також, виникненні труднощів при складанні стратегічних планів.
Власне, кожен підприємець, попри повноцінний аналіз ринку задля вибору виду диверсифікації має зважати на інтуїцію та умови, які диктує ринок тієї країни, де функціонує підприємство.
Варто пам’ятати, диверсифікація – це процес, що охоплює організаційні, економічні, правові зміни на підприємствах та направлений на підвищення ефективності виробництва, зниження кількості банкрутств, своєчасне реагування на зміни економічної кон'юнктури ринку для забезпечення прибутковості на основі використання ринкових шансів і встановлення конкурентних переваг, зміцнення положення підприємства в ринковому сегменті. Тож, у разі обрання того чи іншого виду диверсифікаційних змін, управлінець має бути готовий до комплексного підходу змін на підприємстві.
Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook.