Покрова: народні традиції, прикмети і ворожіння

Встановлене це свято було,  як подяка за заступництво Богородиці над Царгородом, пише РІСУ. Головний мотив встановлення цього празника — це видіння св. Андрія Юродивого. Царгород, столицю Візантії, облягали араби, повсюди в місті панувала тривога. В храмі Пресвятої Богородиці на Влахернах, св. Андрій Юродивий та його учень Епіфан мали видіння: Богородиця у супроводі Івана Христителя та Івана Богослова підійшла до престолу, вклякла, довго молилася і плакала. Після цього  зняла зі своєї голови хустку-покров-омофор і широко простягла її над народом у церкві. Коли видіння зникло, св. Андрій та Епіфан зрозуміли, що Богородиця прийшла, щоб врятувати місто. Як наслідок, вороги таки відступили, і місто виявилося врятованим.

Історики не можуть дати чіткої відповіді, коли жив св. Андрій, і коли відбулося чудо заступництва Богородиці над Царгородом. Більшість вражають, що  життя св. Андрія припадає до часів імператора Лева VI Мудрого (886-911 рр.) — на початок Х століття.

В Україні це свято особливо шанували. Запорізькі козаки мали на Січі церкву в честь Покрова Пресвятої Богородиці з іконою її Покрова. На іконі понад Пречистою був надпис: "Ізбавлю і покрию люди моя.. ", а від запорожців, що під іконою, простягнена стрічка вгору до Божої Матері з написом: «Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла». Вибираючись в похід на ворога, козаки проводили молебень до своєї Покровительки. Повернувшись щасливо з походу, складали Їй подяку.

Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорозької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай в еміграцію, взяли із собою образ Покрови Пресвятої Богородиці.  А Українська Повстанська Армія 30 травня 1947 р. проголосила празник Покрова своїм «офіційним» святом.

«Покрова накриває траву листям, землю - снігом, воду - льодом, а дівчат - шлюбним вінцем». В українських селах до сьогодні дотримуються давньої народної традиції грати весілля після Покрови. Шлюбна пора в Україні - від Покрови і до початку Пилипівки. До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої.

Дівки, яким хотілося заміж, молилися: «Свята мати Покровонько, покрий мені головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою», «Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду». А на Поділлі дівчата казали: «Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу — най ся дівкою не мучу!» У Карпатській Україні до Покрови поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки. Для того, щоб усі члени сім'ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима. В народі збереглося повір'я, що у Пресвятої Діви є опікун Покров, якого просили: "Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря - добром".

Українські традиції зібрали народні прикмети цього свята:

Яка погода на Покрову, такою буде і зима.

Якщо лист з берези та дуба на Покрову впаде чисто - до легкого року, а нечисто - до суворої зими.

Якщо у вишні листя опаде до 14 жовтня - зима буде тепла, якщо ж вишня зелена - зима буде люта.

Якщо до цього дня не спадає з вишень листя - на теплу зиму, а звільниться - на сувору.

Зранку вітер з півдня, а по обіді із півночі - початок зими буде теплим, але згодом похолодніє.

Якщо вітер з півдня низовий - зима буде теплою, з півночі горішний - холодною, із заходу - сніжною; коли ж протягом дня вітер змінюватиме напрямок, то і зима буде нестійкою.

Якщо в цей день сніг не покрив землю - не покриє в листопаді та грудні.

На Покрову вітер - весна буде вітряна.

Відліт журавлів до Покрови - на ранню зиму.

Якщо на Покрову сніг - буде багато весіль.

Хто сіє по Покрові, не має дати що корові.

На Покрову віє вітер з півночі - зима буде холодна і з великими снігами, з півдня - буде тепла зима.

Якщо на Покрову випав сніг, то буде він і в Дмитрів день (8 листопада).

Відліт журавлів до 14 жовтня - бути ранній зимі.

Білка до Покрови змінить шубку - зима буде добра.

Ворожіння на Покрову: коли буде весілля 

Народні традиції ворожіння зібрала  politeka.

Зранку на Покрову дівчата бігли до церкви і ставили свічку Діві Марії. Хто раніше поставить свічку, той раніше й заміж вийде. А за полум’ям свічки дізнавалися своє майбутнє: рівний вогник означає тихе спокійне життя, якщо свічка горіла яскраво, сильно, з переморгуванням – таким і життя буде. Якщо ж свічка потріскувала – життя у дівчини буде дуже бурхливим.

А ще ворожили на зернах. Увечері майбутня наречена обходила все село і набирала потроху води з 9 криниць, а після варила в ній 72 пшеничних зерна. З цією пшеницею треба було відійти від свого будинку на 72 кроки і розкидати зерна. А вночі дівчина приходила туди ж і піднімала з землі те, що попадеться під руку. Якщо візьме варене зерно – чоловіка знайде молодого і багатого, якщо в руці опиниться тріска або гілочка – він буде теслею, знайдений папірець обіцяє нареченого грамотного і заможного, а зачерпне саму землю – жити їй з хліборобом.

Збираючись разом, дівчата ворожили: яка з них першою вийде заміж. Відрізали нитки однакової довжини і підпалювали їх. У кого з дівчат нитка згорить швидше – та і буде першою. Якщо нитка погасла відразу або згоріло менше половини, то, на жаль, весілля відкладається.

Також було популярним ще одне веселе ворожіння на нареченого. В блюдце викладали різні предмети, а дівчата, не дивлячись, з зав’язаними очима, обирали один із них. По тому, який предмет попався, і судили про майбутнього нареченого. Як правило, значення предметів були такі: попіл – бідне важке життя, цукор – життя буде багате і веселе, цибулина – багато сліз, чарка – чоловік буде п’яницею, срібна обручка – тихе сімейне життя, золота каблучка – жених буде дуже багатий.

Нагадаємо, у березні 2015 року Верховна Рада зробила 14 жовтня неробочим днем.

Нагадаємо, Вікенд киянина та Покрова.