Двірники зі стажем та великим серцем: історія української «Попелюшки»
Непересічна приємна подія відбулася днями у Печерській райадміністрації. Трьом двірникам, які пропрацювали понад 10 років, видали документи на право власності на їхнє службове житло. «Вечірка» познайомилася та поговорила з однією із щасливих отримувачів ордера.
Наталю Ілюшину добре знають чи не всі мешканці будинку № 16 по вулиці Патріса Лумумби та № 28 по вулиці Миколи Раєвського, де вона вже більше 10 років працює двірником. Люди відзиваються про неї як про хорошу господиню, котра дбайливо прибирає їхні подвір`я – замітає листя чи сніг, сміття та побутові відходи, а деякий час наводила лад і в під`їздах. Вона привітна і лагідна, завжди готова допомогти стареньким чи всім, хто потребує її помочі, адже на власному життєвому досвіді добре розуміє, як потрібна людям підтримка...
Вона приїхала до столиці з Луганської області у 2002 році на навчання до Київського економічного інституту менеджменту. Тимчасово поселилася у свого дядька та й «трішки затрималася», як говорить жартома. Під час навчання покохала одного юнака, від якого завагітніла, але він покинув її з маленьким Костиком на руках. Довелося взяти академвідпустку на рік, а потім продовжувати навчання, у кінці якого одночасно підпрацьовувала в «Сільпо». Тут познайомилася зі Світланою Зарембою, яка й розповіла їй, що в комунальному підприємстві «Печерська брама» потрібні двірники, і їм надають тимчасове житло, та дала телефон майстра. Наталія поговорила з ним і її прийняли на роботу.
- Тоді нам із маленьким Костиком виділили кімнатку в підвалі житлового будинку – так званій двірницькій, де вони переодягалися, - пригадала жінка. – Звісно, що умови там «спартанські», добре, що хоч вода та туалет були. На квартирну чергу ми стали у 2004-му році, хоча перспектив отримати житло не було майже ніяких. Та все ж у наступному році мені, як матері - одиначці, надали кімнату в двокімнатній службовій квартирі разом із Світланою Зарембою, котра також сама виховувала доньку. З тих пір ми й мешкаємо разом у комунальному житлі зі спільними санвузлом та кухнею, на яке фактично не мали ніякого права, бо як тільки покинули б роботу, то у нас його забрали б. І ось нарешті ми дочекалися, що таки стали повноправними господарями хоч такого помешкання, за що дуже вдячні керівникам комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» та райадміністрації, яка за клопотанням КП передала нам у власність ці кімнати. Тепер ми можемо їх продавати чи обмінювати, залишати у спадок. Хоча син Костик і говорить, що хотів би вже мати свою кімнату, то я втішаю його, що, можливо, зароблю ще на одну квартиру.
Як зізналася Наталія, покидати роботу двірника вона поки що не збирається, хоча й має тут зарплату разом із преміями на рівні 3 000 гривень за місяць, з яких, залежно від сезону, платить від 1 до 1,6 тисячі комунальних. Але тут її влаштовує графік, оскільки ще має можливість працювати прибиральницею у школі. Дивлячись на цю скромну, роботящу жінку, так і хочеться побажати всім нам: «Давайте поважати працю двірника, які роблять наші подвір`я, а відтак і саму столицю чистішою».
Нагадаємо, двірникам в столиці підвищили зарплати і можуть надавати службове житло.
Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook!