Що варто Києву «позичити» в Парижа
Київ і Париж – унікальні міста. Одне з них гармонійно поєднує старовинне і сучасне, обережно пристосовується до потреб часу, при цьому залишаючи свій неповторний вигляд. Інше місто загрузло в хаосі містобудування попри всі намагання осучаснитись. А все тому, що, змінюючись в деталях, Париж суворо дотримується основних правил, які зробили його найкрасивішим у світі. І хоча Київ не претендує відвоювати у Парижа це звання, ми повинні вчитися у найкращих!
Тож, які правила не завадило б запозичити Києву в Парижу, а які йому наразі просто життєво необхідні?
Висотні будинки у центрі міста – це «ракова пухлина» Києва, яка вже досягла загрозливих розмірів. У Парижі її подолали на початковому етапі одним-єдиним законом 1977 року, за яким висота будівель обмежувалася 37-ма метрами. Результатами цього втручання стало теперішнє обличчя Парижу, яке ставлять за ідеальний приклад містобудування по всьому світу.
А все могло бути інакше, якби парижани не встигли запобігти масовим забудовам. Нагадуванням про цю своєчасність залишається 59-поверхова вежа «Монпарнас» – перший і останній хмарочос в межах міста. Саме її будівництво, яке викликало шквал критики у 70-х роках і досі дратує містян, спровокувало прийняття вищевказаного закону.
Для офісних центрів в передмісті Парижу створили окремий район Дефанс, хоча й тут висота хмарочосів має свій ліміт. Втім, це той рідкісний випадок, коли вгодили всім – містянам, архітекторам і бізнесу.
Париж – це також місто, відкрите для творчості і нових ідей. Але й для їх реалізацій використовують лише спеціальні майданчики – жодного хаотичного розподілу! Стріт-арт, який, як правило, представлений скульптурними інсталяціями та муралами, розташований у належних для цього місцях, наприклад, біля Музею сучасного мистецтва центру Жоржа Помпіду.
А також у вищезгаданому районі Дефанс: тут скляні висотки «розбавляються» різнокольоровими скульптурами Жоана Міро та Олександра Колдера.
Втім, у центрі міста можна зустріти й тимчасові інсталяції. Приміром, цього року одна з таких була встановлена у самому серці Парижу. Біля острову Сіте та знаменитого Нотр-Даму «викинувся» кит – скульптуру встановили в рамках фестивалю «Paris l'Été». Кит зник з набережної Сени одразу із закінченням фестивалю.
Фото: Agence France-Presse (AFP)
Контроль містян врятував Париж від ще одного «нашестя» великих міст – зовнішньої реклами. Зараз в це не віриться, але ще в середині XIX століття місто кишіло безліччю «агресивних» вивісок. Ситуація кардинально змінилась і тепер складно знайти ще одне місце у світі, де б діяли такі жорсткі заборони на зовнішню рекламу, як в Парижі. І це не кажучи про дуже активні антирекламні організації по всій Франції – результати помітні неозброєним оком особливо у історичних районах. Тут поодинокі вивіски обмежуються за розміром, яскравістю, об’ємом, тому виглядають гармонійно, навіть естетично. Магазини світових компаній, якими б брендовими вони не були (наприклад, «Apple»), повинні «підлаштовуватись» під архітектурний стиль міста.
Хоча є й кумедний факт: нещодавно на будівлі Лувру з’явився величезний банер із рекламою парфумів і Джонні Деппом у всій красі. Очевидно його фанатів серед парижан виявилося більше, ніж суворих поборників реклами, і всі поблажливо закрили на це очі.
Неможливо не згадати про типові паризькі балкони і мансарди з ажурними ґратами, що стали неповторною родзинкою міста. Що ж до засклених балконів у історичному центрі? Тут ви таких не знайдете. А може кондиціонери на фасаді? Не помітиш тут і розвішену білизну, велосипеди, лижі, шафи…
Звісно, у Парижі є незвичні балкони різних кольорів, розмірів і форм, де автори використали чи не всю свою фантазію. Але їх можна зустріти лише на околицях.
Завершальний штрих в ідеальному образі Парижу – це вечірня ілюмінація. Аналізуючи зовнішній вигляд різних міст, про неї часто навіть не згадують, а дарма! Розкішне освітлення може приховати всі вищезазначені недоліки міста, підкресливши у напівтемряві лише його переваги. І цим здатне полонити серця навіть найсуворіших критиків.
Багато міст не приділяє ілюмінації достатньої уваги, і, на щастя, Париж не серед їх числа. Досить просто пройтися набережною вечірньої Сени, де у воді по-казковому віддзеркалюються вогні. А знамениті «бризки шампанського» на Ейфелевій вежі! Тисячі туристів щовечора змагаються за найкращі місця на оглядових майданчиках заради п’яти хвилин її мерехтливих вогнів. І навіть найвіддаленіші від центру вулиці щедро підсвічені ліхтарями, а кожна церква має своє світлове оздоблення.
Париж на красі не економить. Лише під час зимових свят влада витрачає на різдвяні вогні шалені кошти – до 1 млн євро! Але враховуючи 16 млн туристів, які щорічно прибувають до міста, можна зробити висновок, що ці гроші окупаються в десятки разів.
На завершення хотілося б відзначити ще одну особливість, яку Київ міг би перейняти у Парижа з користю для себе. Це, як дивно б не звучало, не боятися «експериментальної архітектури». Район Дефанс, Центр Помпіду, скляна Піраміда у дворі Лувру, нова опера на площі Бастилії – всі вони повторювали долю Ейфелевої вежі: з гучною критикою, палкими дискусіями, навіть погрозами знесення... І зрештою кожна зі споруд стала візитівкою міста, без яких неможливо уявити сучасний Париж. Можливо, киянам теж варто дати шанс деяким скандальним будівлям (приміром, Театру на Подолі), щоб наші нащадки були за них вдячні?
Кожне, навіть найідеальніше місто, мало довгий і складний шлях становлення, тому нам починати цей шлях необхідно вже зараз.
Фото: Ольга Косова
Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook!