День Знань у Київській духовній семінарії [фото, відео]
Сьогодні, 1 вересня, навчання почалось не лише у школярів, а й у студентів духовної семінарії. «Вечірка» побувала у Київській духовній академії і семінарії на території Києво-Печерської Лаври та поспілкувалася з керівництвом і майбутніми священиками.
Урочистості розпочалися з Божественної літургії, яку очолив предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Онуфрій. Після цього студенти та викладачі здійснили хресний хід до Ближніх печер і молебень перед мощами Нестора Літописця (святий вважається покровителем тих, хто навчається).
- У Київську духовну академію і семінарію на програму «бакалаврат», «магістратура» та «аспірантура» вступило 103 студенти на очну форму навчання та 150 – на заочну. Навчання безкоштовне, і студенти перебувають на повному церковному забезпеченні. Вступають до семінарії мінімально з повною середньою освітою, а буває, і студенти, які вже мають вищу освіту. І навіть ті, хто закінчував військові навчальні закалади, – пояснює протоієрей Сергій Ющик, перший проректор Київської духовної академії і семінарії.
Мешкатимуть студенти, як кияни, так і не кияни, у гуртожитках на території Лаври. Сама семінарія – затишна, жовтого кольору двоповерхова будівля, поруч з якою висаджено шикарні клумби. Семінарія має своє господарство. Оскільки студенти перебувають на повному пансіоні, вони у неурочний час допомагають на господарстві. Проводжати чоловіків, братів, синів на навчання зібралися жінки у довгих спідницях та хустинах, багато з них з дітьми.
Їдучи до семінарії робити репортаж, вважала, що майбутні священики виключно серйозні люди, навіть ті, хто ще зовсім молодий. А ні, першокурсники групками сидять у дворі, посміхаються, жартують та один перед одним вихваляються. А от ті, хто закінчив семінарію та вступив до академії, виглядають набагато дорослішими та серйознішими. Походивши поміж студентами, помічаю велику різницю між поведінкою семінаристів перших курсів та старших.
21-річний Орест закінчив духовну семінарію у Львові та приїхав вступати до академії у столицю. Хлопець із сім’ї священика, тому довго перед вибором професії не замислювався – з дитинства мріяв піти по стопах батька. І хоча хлопець вже має освіту, проте поки не священик, а лише чтець. Розповідає, що до того, як стати священиком, потрібно одружитись. А якщо станеш священиком, не маючи дружини, і пройдеш особливе поставлення, то вже її заводити й не можна. Тому Орест поки що чтець. Хлопець хоче мати сім’ю, мріє, щоб його майбутня дружина в усьому допомагала та підтримувала його. Але поки такої не зустрів. Запитую, чим займаються дружини священників. Орест розповідає:
- Дружина повинна усвідомлювати, який рід діяльності у її чоловіка. У більшості випадків дружини священиків допомагають своїм чоловікам у храмі. Але, буває, і працюють на світських роботах, наприклад вчителями.
Студенти світських вишів ведуть досить активне життя: ходять по дискотеках, знайомляться з дівчатами, прогулюють пари та шукають задоволення від життя. Студенти духовної семінарії та академії не можуть дозволити собі такий спосіб життя. Тому, напевно, у ХХІ ст. більшість молодих людей, які обирають професію служіння Богу, росли в родинах, де батьки мали відношення до церкви та формували любов до Бога у дітей змалечку. Проте цей міф руйнує Андрій Герич, який лише вступив на перший курс. Молодий, високий, симпатичний хлопець у рясі розповідає, що приїхав до столиці навчатись на священика із Закарпаття. При вступі хлопець складав іспит з катехізиса, співів, Біблійської історії, писав твір. Цьому навчився, працюючи паламарем (служитель, який допомагає священику) при церкві у м. Білій Церкві Закарпатської області.
- Мої батьки не дуже церковні люди, хоча вже до церкви наближуються. Але вони раді за мене, – додає Андрій.
Нагадаємо, букетик на 1 вересня: як не потрапити на «квіткову мафію».