Час не лікує: біля «Стіни пам'яті» у Києві вшанували загиблих під Іловайськом [фото]

Учасники подій згадували, що Іловайська операція розпочалася 5 серпня 2014 року, а вже 18 серпня бійці батальйону «Донбас» зайняли третину міста. Тоді в Іловайську українським силам протистояв так званий батальйон бойовиків «Восток», у складі якого були кадировці, учасники першої і другої чеченських воєн. До батальйону «Донбас»  для звільнення Іловайська потім приєдналися й інші добровольчі батальйони, серед яких «Миротворець», «Світязь», «Херсон».

- Іловайськ - це рубікон. Рубікон між «АТО» і початком справжньої війни, - сказав один із бійців під час виступу на Михайлівській.

Учасники АТО, які вийшли живими з котла, обурені, що жоден військовий начальник не покараний за те, що допустили цю трагедію. Також вони наполягають,  щоб держава визначила 29 серпня «Днем героїзму і жертовності захисників України».  Адже саме в ці дні, три роки тому, під Іловайськом на Донеччині тривало жорстоке протистояння: українські вояки потрапили в оточення, були тривалі перемови про організований відступ, і під час виходу так званим "зеленим", гуманітарним коридором – росіяни цинічно розстріляли з артилерії колони військових.

Дані про втрати в Іловайському котлі відрізняються й досі. Згідно офіційним повідомленнями Військової прокуратури України, які вперше опублікували  в квітні 2015 року, в Іловайську українські військові втратили не менше 459 чоловік убитими й близько 180 зниклими без вісті. Але 14 серпня 2015 року головний військовий прокурор України Анатолій Матіос заявив про 366 загиблих, 429 поранених, 128 полонених  і 158 зниклих без вісті.  Рівно через два роки, 14 серпня 2017 року свої висновки обнародувала й Генпрокуратура: змінилася лише цифра військових, які потрапили в полон -  300 бійців. У ГПУ заявили, що в день наймасштабнішого вторгнення в Україну у ніч на 24 серпня 2014 року окупаційні сили збройних сил РФ становили 3,5 тис. осіб.

 Однак це лише офіційна статистика. Неофіційна – суттєво різниться, адже рахунок втрат в ній іде на тисячі. А найгірше те, що навіть через три роки пошуків істини, розслідувань та судових поневірянь, правди і досі не видно…

Одному з наймолодших бійців, які не вийшли із-під Іловайська, Андрієві Єсипку було 19 років. Оговтатися від утрати родина не може досі.

- … 29 числа мені подзвонила сестричка і сказала:  «Валя, Андрюші в нас немає, їх о п'ятій ранку розстріляли». - У них машина була зі зброєю. У ній 43 чоловіки, і він накрив гранатомет своїм тілом, щоб не загинули всі його побратими, - пригадує тітка загиблого Ганна Коломієць.

Також сьогодні  на території Михайлівського собору відкрилася  виставка у пам'ять про бійців АТО, які загинули - «Блокпост Пам’яті».  Тут представлені матеріали, що розповідають про події на Сході України.  У тридцятьох вітринах, споруджених із ящиків з-під боєприпасів, речі, зібрані на полі бою поряд із тілами загиблих українських військових. Це, зокрема, кишенькові іконки, натільні хрестики, уривки документів, шеврони, мобільні телефони та інші особисті речі.

- Соняшники - це зелений коридор, який ще називають «коридором смерті». Ми його називаємо «коридором пам'яті, - каже керівник ГО "Цитадель" Павло Нетьосов.

Від самого входу  й до Михайлівського собору зробили коридор із 366 соняшників, як пам’ять про загиблих, і встановили таблички із назвами 20 населених пунктів, через які виходили з-під Іловайська . Усе це, як нагадування шляху, який пройшли військові…

Першими цим коридором пройшли Герой України, легендарний генерал Ігор Гордійчук з позивним «Сумрак», нині начальник Київського військового ліцею ім. І.Богуна разом зі своїми ліцеїстами й офіцером ліцею Павлом Потєхіним, який теж виходив зі своїми бійцями з Іловайського котла. 

Фото Олексія Іванова