На Подолі відкрили меморіальну дошку легендарному київському міському голові Степану Сольському [відео]

На події були присутні представники міської влади: Директор департаменту Культури КМДА Діана Попова, Перший заступник голови Подільської РДА Микола Дубовик та Начальник відділу охорони та збереження пам’яток державного історико-меморіального заповідника «Лук’янівський заповідник» Оксана Борисюк.

За словами пані Борисюк, Степан Михайлович Сольський, був особливою людиною, яка має стати взірцем для  сучасників та майбутніх поколінь. Він народився в сім’ї православного священика на Волині, вивчився на теолога, працював викладачем, а згодом отримав посаду професора в Київській Духовній академії. Втім інтереси Сольського не обмежувалися освітою. Маючи активну громадську позицію, він 30 років власного життя присвятив праці на благо Києва, 13 з яких був міським головою.

-  Степан Михайлович - єдиний міський голова, якого кияни обирали тричі. При ньому з’явився пам’ятник Богдану Хмельницькому, пішов перший в Російській імперії (!) електричний трамвай, була побудована водна гавань, відкрито музей старожитностей. Особливою заслугою громадського діяча можна сміливо вважати відкриття Київського Політехнічного інституту. Він був людиною шанованою та шляхетною, кияни його поважали та любили, - розповіла пані Борисюк.

Слід сказати, що Сольський був далекоглядним. Прекрасно розуміючи потенціал технологій, він активно розвивав міську інфраструктуру. Саме за часи головування Степана Михайловича в Києві була проведена телефонізація, з’явився сучасний водогін.

-  Встановлена в 1896-му році система каналізації на Подолі, була так грамотно спланована, що в багатьох місцях вона ефективно працює й досі, - зауважив Перший заступник голови Подільської РДА Микола Дубовик.

Любов до міста Степан Михайлович доводив власним прикладом. Наприкінці ХІХ століття район, де зараз розташовано меморіальний комплекс «Лук’янівський заповідник»,  мав репутацію кримінального гетто, де ніхто із поважних киян не хотів не лише жити, а й бути похованим. Розуміючи це, міський голова заповідав поховати себе саме на непрестижному Лук’янівському цвинтарі.

Близькі та родичі наполягали на тому, щоб професор знайшов вічний спокій на "елітній"  Аскольдовій могилі, але, не відважилися порушити останню волю померлого. В радянські часи некрополь на  Аскольдовій могилі було знищено, а Лук’янівське кладовище перетворилося на меморіал видатних особистостей.

-  До речі, під час поховання Сольського, прощатися із міським головою вийшло все місто! Крім того, він був похований за старовинним обрядом,  труну професора кияни несли на руках, - зауважила Оксана Борисюк.

За словами працівників «Лук’янівського заповідника», встановлення меморіальної дошки – лише початок повернення пам’яті про видатного киянина.

Декілька років тому існувала ініціатива щодо перейменування однієї зі столичних вулиць на честь Степана Сольського. На жаль, тоді ця благородна справа не знайшла підтримки громади. Зараз, коли на хвилі декомунізації топоніміка Києва стрімко змінюється, небайдужі мешканці  знов піднімають питання про увіковічення імені легендарного міського голови в назві однієї зі столичних вулиць.

Нагадаємо, п’ять вулиць-привидів таємничого Подолу

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook!