«Підселення» небіжчиків стає масовим у столиці

У Києві останнім часом відчувається брак вільних місць на кладовищах. Тож цією ситуацією намагаються скористатися деякі надмірно підприємливі громадяни, пропонуючи за немалі гроші «підселювати» «свіжих» небіжчиків до могил вже давно похованих.
У Києві близько 30 офіційних кладовищ, але відкритим для поховань «простих смертних» офіційно вважається лише одне - Північне у Броварському районі. Решта ж є закритими чи напівзакритими, де місця «заброньовані» лише для близької рідні померлих. Або їх тримають для поховань видатних людей, як, скажімо, на Байковому чи Військовому цвинтарі.
Зважаючи на те, що в місті, за статистикою, щодня помирає в середньому 70 людей, які не підпадають під ці критерії, пересічним киянам для упокоєння померлих родичів доводиться, як то кажуть, шукати варіанти. Комусь вдається «вибити» чи «викупити» (звісно ж, за хабар) місце на якомусь із центральних кладовищ, дехто домовляється з місцевою владою приміських сіл про поховання на їх цвинтарі, а хтось не гребує й послугами так званих «чорних підхоронювачів», які пропонують помістити труну з небіжчиком у давню могилу.
Останнім часом такий спосіб «підселення» мерців набуває поширення. На різних інтернет-сайтах можна знайти чимало оголошень із пропозицією прийняти домовину нещодавно померлого у «їхню» могилу – звісно ж, за солідну плату. «Вечірка» поцікавилася, як це можна зробити на практиці та чи законні такі оборудки ділків, для яких гроші важливіші за моральні, родинні та християнські цінності?
Ми вибрали «найкрутішу» пропозицію під доволі буденною рубрикою «Земля під індивідуальну забудову», в якій «благодійник» пропонував місце в старому похованні на елітному Байковому кладовищі за 20 тисяч доларів (!) – навіть розмістив схему його розташування. Щоб дізнатися про деталі можливого підзахоронення, я зателефонував йому з вигаданою «легендою».
- У мене смертельно хвора теща – відлік йде буквально на години, - тремтячим голосом почав перемовини. – Хотілося б поховати її по-людськи, і щоб нам з дружиною та дітьми зручно було провідувати могилку. Тож ваша пропозиція мені підходить, тільки розкажіть, будь ласка, детальніше про саме місце поховання, а також хотілося б трохи зменшити ціну.
- Могила на центральній алеї поряд із Лобановським, Амосовим, Тарапунькою, тож ваша теща буде задоволена такими сусідами, - пожартував чоловік у слухавці, наче йшлося про продаж квартири. – Майже 30 років тому хазяйка цієї ділянки тут поховала свого батька, у неї є відповідні документи. Оскільки за законом повторне захоронення в одну могилу дозволяється через 20 років, то я, як юрист, гарантую вам, що жодних проблем не виникне.
- Але ж за законом дозволено підзахоронювати лише близького родича покійного, - показую свою обізнаність, щоб збити ціну. – То, може, хоча б поторгуємося за вартість «підселення»?
- Не хвилюйтеся, це питання ми також вирішимо, і ваша теща стане найближчою родичкою нашого дідуся, - запевнив юрист. – А торгуватися за таке місце просто недоречно, тим більше, що частину грошей треба віддати самі розумієте кому…
Я пообіцяв подумати і передзвонити пізніше. Але зателефонував ще декільком подібним охочим нажитися на чужому горі, координати яких знайшов на інших сайтах. Один із них пропонував місце на Лісовому «всього за 165 тисяч гривень». Інша продавчиня цвинтарної «нерухомості» переконувала, що може на законних підставах «підселити» мою тещу до своєї померлої 15 років тому мами на Совському кладовищі. При цьому також обіцяла владнати всі «формальності» - навіть із недостатнім за існуючими нормами терміном поховання попереднього небіжчика...
На Байковому, Троєщинському та Куренівському кладовищах мені пояснили, що місць для нових поховань у них немає, але є зарезервовані родичами поряд із раніше померлими. Або ж можна «підселити» труну до вже існуючої могили, якщо з дня першого поховання минуло 20 років і у бажаючого це зробити є документи, що підтверджують його родинні зв’язки з небіжчиком.
Святослав КУТНЯК, депутат Київради:
- Я вже декілька років порушую проблему кладовищ на сесіях Київради перед міськадміністрацією та на інших рівнях, але вона так і не вирішується. З великими труднощами вдалося під час прийняття доповнень до «Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року» внести до неї відповідні положення, але це не гарантує їх виконання. Оскільки на нинішній рік передбачалося виділити кошти лише на облаштування туалетів на Північному кладовищі та розробку проекту нового крематорію на Лівому березі, але вони досі не освоєні. Щодо відкриття нового цвинтаря, то землю під нього чомусь не знаходять, наприклад, у районі вулиці Пухівської, хоча постійно виділяють її під забудову. Терміново потрібно будувати й новий крематорій, оскільки старий вже не справляється із навантаженням і потребує капітального ремонту.