Кому потрібні зайві заборони
Варто лише вийти увечері, наприклад, на Броварський проспект у Києві, як побачите «нічних метеликів». Яскраво одягнені дівчата в коротких спідницях чи шортах, бойовому макіяжі чекають на клієнтів. А на відстані декількох метрів чоловіки у машинах, які їх охороняють. Однак серед них ніколи не побачиш чоловіків – секс-працівників, хоча проституція не суто жіноча «професія». Де ж працюють «чоловіки-повії» та взагалі чи багато таких, дізнавалась автор цього матеріалу. Для цього «Вечірка» поспілкувалась із Дмитром, колишнім секс-працівником, а також з представниками громадських та благодійних організацій, які займаються захистом прав таких працівників. До речі, зараз їх багато.
- Ми маємо за мету об’єднати секс-працівників України, об’єднати громадські організації та створити Всеукраїнську національну раду секс-працівників, – розповіли у Всеукраїнській мережі ЛЖВ (людей, які живуть з ВІЛ).
Що і за скільки
Набравши в гугл «хлопчик за викликом», «чоловік-повія», заходимо на сайт, де є багато оголошень з пропозиціями. В основному це чоловіки 25–35 років, які запрошують жінок до себе. Середня ціна за годину – 600-800 грн, ніч – 2-3 тис грн. Деякі позують на фотографії з обличчям, дехто його затуляє. У більшості випадків «чоловіки-феї» запрошують жінок до себе. На деяких оголошеннях чоловіки шукають собі таку «роботу» не на одну ніч, а на тривалий час, наприклад власним помічником бізнес-леді. У таких випадках вони розписують, що вміють водити машину та супроводжувати жінку.
Автор матеріалу вигадала легенду, що хоче замовити хлопця по виклику для самотньої подруги, та подзвонила по оголошенням в Інтернеті. З чоловіком, який представився як Андрій, навіть, майже домовилися про подарунок для подруги. Чоловік зазначив, що може приїхати, а може запросити до себе. На питання, а що робити, якщо я вас замовлю, а подрузі ви не сподобаєтесь, відповів: сплатите мені за дорогу (200 грн), і розійдемось. На запитання, чи має медичну довідку, запропонував привезти її з собою, але, каже, що їй вже півроку. А потім трохи ображено пояснив: я піклуюся про себе, час такий, завжди лише з презервативом.
Історія ВІЛ-позитивного секс-працівника
35-річний Дмитро (ім’я на прохання чоловіка змінено) – колишній секс-працівник. Працював він в Одесі наприкінці 90-х років. Обслуговував як жінок, так і чоловіків. Зараз Дмитро, симпатичний, підтягнутий чоловік, працює в одній з пацієнтських організацій, проте іноді, маючи постійних клієнтів, зустрічається з ними.
- Я приїхав навчатись в Одесу з маленького містечка. Потрібні були гроші на винайм житла, на життя. Так я став секс-працівником. Це відбувалось на квартирі, в якій «працювало» троє хлопців і декілька дівчат. Один хлопець був лише по чоловікам, інший – по жінкам, я – універсал. У нас була мамка Наталія (їй віддавали 50 % прибутку), жінка за 50 років, яка займалась організацією бізнесу. Іноді вона також приймала постійних клієнтів, – згадує Дмитро.
У той час працювати без мамки, самостійно, було неможливо, зазначає чоловік. Адже Інтернету не було, мобільних також. Мамка давала завуальовані оголошення в газети та міський номер, за яким і дзвонили.
Тоді, за словами секс-працівника, клієнти були заможнішими, ніж зараз, мали гроші та не жаліли. Оскільки знайти та домовитись про такі послуги було досить складно, цінували один одного. За годину орального сексу, згадує Дмитро, заробляв $ 20, а за ніч міг отримати і $ 300.
Жінки, котрі звертаються до секс-працівників, старші за 40 років або зайняті бізнес-вумен, які не мають часу на особисте життя, або закомплексовані жінки, які соромляться свого тіла. Найстаршою клієнткою Дмитра була 60-річна жінка.
Чоловіки, котрі звертались до Дмитра, були, як правило, старші за 30 років, одружені, й реалізували власні фантазії. Були також геї за 45 років.
Зустрічались і сімейні пари віком від 28 років, які жадали експериментувати.
- Звичайно, були різні випадки на роботі. Бувало, що не заплатять. Бувало, знущались. Іноді замовляв один, приїжджаєш, а їх там 10, – розповідає чоловік.
До речі, чоловіки-повії на вулиці не стоять і вважаються дорожчим «товаром», ніж жінки. Адже перших набагато менше. Тому зазвичай працюють або на себе, або на елітні салони. У них, судячи по вакансіях, можна заробити до $ 5 тис. щомісяця.
Кинув займатися проституцією чоловік, коли дізнався, що хворий на ВІЛ.
- Отримав хворобу я не від клієнта, а від коханої людини. Була депресія, тоді нормальних ліків не було. Так я звернувся до пацієнтської організації та почав допомагати іншим, – говорить Дмитро.
Легалізація чи декриміналізація проституції
За зайняття проституцією загрожує покарання відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За інформацією деяких міжнародних фондів, в Україні щороку йдуть у «тінь» від 740 млн. грн і більше із секс-бізнесу. Проте проституція була, є і буде. Велика частка українців хоча й засуджує, але користується послугами повій.
Згідно поведінкових досліджень у середньому секс-працівниця заробляє 8-9 тис. грн. на місяць.
- У нас специфічний менталітет: з дитинства виховують, що проституція – це погано, але значна верства населення нею користується – зазначає Юлія Дорохова, виконавчий директор БО «Всеукраїнська ліга «Легалайф».
Зазначена стаття дає батіг у руки правоохоронцям. Спіймавши «дівчат», вони починають їх шантажувати, що повідомлять батькам, на роботу чи навчання. Через цей страх секс-працівниці погоджуються на все, навіть на так звані «суботники», коли вони змушені вступати в інтимні стосунки з великою кількістю правоохоронців абсолютно безкоштовно.
Легалізувати чи декриміналізувати – тут розходяться у думках різні громадські організації.
Сам Дмитро вважає, що легалізація хоча й додасть секс-працівникам додаткових прав, але й, знову ж таки, поставить у певні рамки. Декриміналізація секс-роботи дозволить створити сприятливі умови для секс-працівників, проходити необхідне обстеження без стигми та дискримінації.
До речі, за інформацією Всеукраїнської мережі ЛЖВ, ВІЛ-позитивних секс-працівниць – 3–5 %, приблизно стільки ж, скільки й серед звичайних людей. Причина – грандіозна профілактична робота, яка проводиться з цією верствою населення: соціальні працівники та медики виїжджають у місця їхнього скупчення, та тестують на ВІЛ і гепатити, роздають презервативи.
За словами пані Дорохової, набагато небезпечнішими в плані зараження є не професійні секс-працівниці, а жінки, які іноді, час від часу, цим підробляють і погоджуються вступати в інтимні стосунки без презерватива. Тоді як перші дбають про себе та усвідомлюють усю небезпеку.
Усі представники спільнот, які займаються допомогою секс-працівникам, єдині в думці: почати потрібно саме із скасування вищезазначеної статті, яка тягне відповідальність. Проте це комусь, напевно, не вигідно.