Чи треба викидати квартирні лічильники на смітник
Закон «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» підписав Президент. Але практично він почне діяти через рік-два.
Надавачам послуг дано рік на встановлення в кожному будинку загальнобудинкового лічильника тепла і два на обладнання будівель приладами обліку гарячої і холодної води. Лише вони відтак вважатимуться «вузлами комерційного обліку» для розрахунків з тепловиками і водоканалом. А квартирні лічильники названо «розподільними приладами».
Закон дає три роки на обладнання ними всіх квартир – лише для встановлення частки споживання кожної в загальнобудинковому обсязі. Їхні показники теж враховуватимуться, але не надавачами послуг, а самими мешканцями, приміром, ОСББ для розподілу загальної плати між квартирами. А також для виявлення недобросовісних споживачів. Усі розрахунки відбуватимуться за методиками для різних категорій будинків, які за півроку ще має розробити Мінрегіон.
Експерти заявляють, що тепер квартирні лічильники – непотріб. Та й закон не вимагає їх обов’язковості (приміром, методики розрахунків передбачено зокрема й для будинків, які обладнані квартирними приладами до п’ятдесяти відсотків чи взагалі без них). «Вечірка» ще 16 лютого, коли законопроект розглядали у парламентських комітетах, писала, що «квартирні лічильники хочуть віднести до, так би мовити, «аматорських» приладів, себто для домашнього користування» в статті «Квартирні лічильники – незаконні?».
Заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Едуард Кругляк, який тепер очолює робочу групу з розробки методик розрахунків, казав тоді: «З квартирними лічильниками є проблема, пов’язана з дисциплінованістю мешканців. Тож, якщо будинок на сто відсотків не буде обладнаний квартирними лічильниками, то комерційний облік здійснюватиметься за показниками загальнобудинкового лічильника».
То чи потрібні тепер квартирні прилади обліку?
Володимир БЛАЩУК, юрист: «Ми платимо й зараз за втрати води і тепла в місцях загального користування – вони закладені в тарифах. Тепер на цю частку мають тариф зменшити. Бо вийде подвійна вартість».
Андрій ВІГІРІНСЬКИЙ, економіст: «В енергоощадливість квартири я інвестував кошти – змінив прилади опалення, встановив нові вікна, тобто максимально мінімізував свої витрати. А за те, що сусіди цього не зробили, я маю розплачуватися? Міністерство має врахувати це в розробці методики обрахунку споживання тепла».
Олександр СЕРГІЄНКО, директор дослідницького центру «Інститут міста»: «Квартирні лічильники можна викинути. Бо постачальник стягуватиме ту суму, яку показує його комерційний вузол. Усе, що будинок фактично спожив, буде розподілятися між усіма. Люди, котрі сумлінно сплачують і економлять, будуть також доплачувати за всі втрати тепла в мережі, за крадіжки води, а також за тих, хто не платить. Я встановив бойлер і перекрив вентиль, бо гаряча вода подорожчала і вона до мене на останній поверх не завжди доходить. Яне користуюся нею взагалі, то чому повинен платити за те, що десь за межами моєї квартири протікає труба? Це ніяк не стимулює монополіста до підтримки мереж у справному стані. Цей закон суперечить попередньому законодавству, який зобов’язує постачальників укладати прямі договори зі споживачами. Тепер ці договори перекреслено».
Нагадаємо, чи будуть підвищувати вартість газу для населення.
Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook.