Підтримуючи традиції, долаючи стереотипи і в очікуванні перемоги: в столиці відсвяткували День ВДВ

Люди, які служили у повітряно-десантних військах, назавжди засвоїли істину: «Тугі, натягнуті стропи в повітрі — це як руки підтримки вірних друзів на землі». І справді: «блакитні берети» вирізняються міцним братерством, взаємною підтримкою і взаємовиручкою. Десантники по праву вважаються елітою будь-якої армії світу. За мужність і героїзм 361 десантника було свого часу удостоєно Зірки Героя Радянського Союзу.

 Українських десантників привітав Президент України Петро Порошенко.

- Знаю, що для кожного із вас девіз «Ніхто крім нас!» став життєвим кредом і принципом за будь-яких обставин бути там, де найскладніше – на передньому рубежі захисту національних інтересів Держави, Українського народу, миру та злагоди на рідній землі», – сказано у привітанні керівника держави. Петр Порошенко написав: «Десантники завжди там, де найважче, где  потрібні відвага й стійкість, швидкість і рішучий натиск. Не існує перешкод,  які б вони не подолали, немає супротивника, який би зміг їм протистояти, - сказав Петро Порошенко.

Начальник Генерального штабу – головнокомандувач Збройних сил України Віктор Муженко на врочистостях з нагоди професійного свята крилатої піхоти наголосив, що «з початком російської агресії Високомобільні десантні війська виявились одними з найбільш боєздатних компонентів Збройних сил України».

Він також нагадав, що захищаючи Батьківщину від окупантів, загинули 467 десантників.

 «Крилата піхота» продовжує нести свою вахту і сьогодні

Повітряно-десантні війська брали найактивнішу участь у всіх військових операціях СРСР. Разом із бійцями з інших підрозділів вони пройшли Другу світову війну, Афганістан, втратили багатьох своїх товаришів на полях битв... «Крилата піхота» продовжує нести свою вахту і сьогодні: «блакитні берети» беруть участь у миротворчих операціях, захищають нашу країну від російського агресора, протистоять такому загрозливому явищу, як світовий тероризм. Коли в 1986-му Україну спіткала чорнобильська трагедія, бійці-десантники одними з перших поспішили на ліквідацію її наслідків. А тепер вони взяли на себе чи не основний тягар АТО.

На сьогодні в різних регіонах України дислокується п'ять бригад, в які також входять окремі аеромобільні батальйони. Серед них: 25 окрема Дніпропетровська повітряно-десантна бригада,  Миколаївська 79 окрема аеромобільна бригада, 80 окрема аеромобільна бригада (Львів, Чернівці), 81 десантно-штурмова бригада (Дружківка, Костянтинівка), Житомирська 95 окрема аеромобільна бригада. Навчальний центр ВДВ є в Десні (28-й окремий батальйон).

Сьогодні у складі миротворчих місій, під час допомоги населенню під час стихійних лих, у навчанні та військовій підготовці вони завжди перші й залишаються вірними девізу «Ніхто, крім нас». Цей лозунг підкреслює унікальність і самовідданість  бійців ВДВ, їх готовність стояти до кінця. Він належить командиру й засновнику ВДВ Василю Маргелову,  уроженцю Дніпропетровська, який він проголосив  у 1970-му  під час  навчань радянських десантників, які вперше відпрацьовували десантування всередині військової техніки.

Долаючи стереотипи

На жаль, у сучасному суспільстві це гарне свято обросло не надто добрими традиціями. І винні в цьому насамперед самі «блакитні берети». Багато хто з них відзначає День десантника так бурхливо, що люди, які знаходяться поблизу, керуються тільки одним принципом: «Рятуйся, хто може!». Адже свято «крилатої піхоти» — це не масове купання напідпитку в фонтанах, з’ясування стосунків  та інші малоприємні речі. Це нагода  зібратися разом, щоб з маленьких і розрізнених «блакитних беретів» народилося одне велике «небо» — тільки на землі. Зібратися, щоб згадати улюблені пісні, помірятися силою, позайматися улюбленими видами спорту. Сьогодні все більше десантників вибирають саме такий спосіб відзначити свято, відкриваючи дорогу славним і нешкідливим для оточуючих традиціям.

Цьогорічне святкування Дня ВДВ – високомобільних десантних військ  -  у Києві почалося з традиційного покладання квітів до пам'ятника воїнам-афганцям. Близько двох десятків трохи напідпитку ветеранів-десантників у блакитних беретах і тільниках  окупували лавки в затінку й під гітару співали пісні. В цей час двоє молодих військових підійшли до пам'ятника, щоб покласти квіти. На питання: як будуть святкувати, відповіли, що скромно.

- Точно без купань у фонтанах. Зараз привітаємо наших ветеранів-побратимів, зайдемо в церкву, а потім десь зберемося. Може, поїдемо в парк «Перемога». Особливого приводу для веселощів немає. Багато наших хлопців на війні, а багатоьх і  в живих уже немає. Ви підіть подивіть, що робиться на Берківцях чи на Лукянівському цвинтрі, скільки там наших прапорів!... , — каже десантник Олег. "

-  Зараз святкують практично здебільшого  «старики» . Молодь  на сході. Коли війна закінчиться, тоді й відсвяткуємо", — додає ветеран Микола.

 Там же ветерани-десантники тієї війни і учасники нинішньої взяли участь у літургії в афганській церкві. Після починаються гуляння.

Нова сторінка славної історії

- В України  з'явилися нові високомобільні десантні війська. І з'явилися нові герої, нова тактика, нові стратегії", - пояснюють військові.

- Десантник – це все. Сьогодні ми танцюємо, потім воюємо, потім відпочиваємо. Ми такий народ – зі стрижнем. Нехай ми маленькі, але ми з духом – і переможемо будь-кого, - кажуть ветерани ВДВ. А гучні свята обіцяють обов'язково провести, але вже після перемоги в теперішній війні.

Але особисто мені було прикро, що біля пам'ятника на Подолі, навпроти Іллінської церкви, який велелюдно відкривали кілька років тому саме в День ВДВ, лежало всього чотири маленьких трояндочки, - подоляни не згадали про загиблих  земляків.

А під вечір в столичному парку «Перемога» вже зібралося чимало десантників. Мітинг, літургія на честь Святого пророка Іллі  й пам'яті воїнів-десантників,  які загинули під час виконання військового обов'язку…

Зі сцени лунає «Синева» - неофіційних гімн десантників, афганські пісні й пісні написані в зоні АТО…

- Це наше свято, наша гордість і честь, - каже  Голова Всеукраїнської Спілки десантників України Сергій Лісовий, - Українські десантники оповили себе невмирущою славою .

Ось лише кілька прикладів: 14 червня 2014 року в Луганському аеропорту російско-терористичні війська збили український Іл-76, на борту якого знаходилося   40 українських десантників  25-ї окремої аеромобільної бригади, які відправлялися на ротацію, й 9 членів екіпажу. В липні-серпні 2014 року, коли українська армія вела жорстокі бої на сході країни, бійці 79-ї бригади ВДВ потрапили в оточення поблизу кордону  України й РФ. Свої позиції десантники утримували три тижні, а потім під шквальним перехресним вогнем російських Градів і гармат бойовиків їм вдалося вирватися з оточення...

80-а аеромобільна бригада «тримала зубами» Луганский аеропорт  з травня по серпень 2014-го. Окрім бойових заслуг десантники перешкоджали мародерству й  знищили цілу колону ворожої техніки з живою силою.

95-а окрема аеромобільна бригада під командуванням Михайла Забродського провела рейд в тил супротивника. На думку військових експертів, це був найдовший  рейд у світовій  військовій історії.  На початку серпня 2014-го десантники  бригади прорвали лінію оборони бойовиків, здійснивши марш до Маріуполя. Зокрема, про це  заявив американський військовий експерт Філіпп Карбер

  За його даними тоді десантники знищили кілька російських артилерійських батальйонів, які знаходилися вже на українському боці кордону. 

 А взяти подвиг розвідроти 25-ї окремої ДШБ, яка вийшла з окупованого Криму з усією технікою й бойовим складом….  І таких прикладів – безліч. Тож і привід для святкування у десантників  є.