П’ять вулиць-привидів таємничого Подолу [фото]

Найбільших руйнацій звивисті подільські вулиці зазнали протягом 70-80-х років ХХ століття. Тоді, при черговому переплануванні міста, були повністю знищені цілі квартали малоповерхової забудови царських часів. Втім, зникнувши фактично, вони й досі існують у столичній топоніміці. Пропонуємо вашій увазі захоплюючу екскурсію подільськими вулицями-привидами.

Перша вулиця на нашому маршруті відома ще з часів Київської Русі. Це – Боричів тік, який згадується в головній пам’ятці давньоруської писемності «Слові про похід Ігорів». В середні віки тут розташовувався квартал ремісників. Власні «корективи» в зовнішній вигляд вулиці внесла пожежа 1811 року, яка знищила значну частину Нижнього міста.

Згодом вулиця була суцільно забудована одно-двоповерховими дерев’яними та цегляними будинками, які проіснували до 80-х років ХХ століття. Наразі залишилось декілька стареньких маєтків, більшість із яких перебуває на межі руйнації.

Крокуючи в бік Валів, потрапляємо на перетин вулиць Глибочицької та Вознесенського узвозу. Останній ще з середини ХІХ століття поєднував Верхнє місто із Подолом. Назва вулиці була пов’язана із Вознесенською церквою, що стояла на її початку.

Забудова території була типовою для тогочасного Києва: цегляні триповерхові будинки, дерев’яні садиби. Відселення Вознесенського узвозу почалося наприкінці 70-х років, після чого відбулося планомірне знесення старих будинків. Зараз на вулиці триває будівництво двох «важких» багатоповерхівок.

Мабуть найбільш загадковою столичною примарою є вулиця Мирна. Вона причаїлася на схилах гори Щекавиці, неподалік Нижнього валу. Середньовічна назва вулиці «Чорний яр» досі інтригує дослідників київської старовини. Не дивно, що мешканці були не задоволені таким «потойбічним» ім’ям і за  першої  нагоди змінили його на «Мирну».

За радянських часів вулиця поступово «відселялася», її забудова руйнувалася, доки від колись заселеної місцини не залишився один майже повністю зруйнований будинок.

Вбік від Глибочицької відходить маловідома вуличка Соляна. Назва цієї місцини пов’язана із соляними колодязями, які існували тут із початку XVII століття. Згодом колодязі були засипані, а назва залишилася. Втім, це не єдиний дивний топонім, пов'язаний із Соляною. Колись вулиця носила назву «Вовчий яр». За переказами, тут  можна було зустріти справжніх вовків.

Як і більшість маловідомих подільських вулиць, Соляна почала зникати наприкінці ХХ століття. Наразі більшу частину вулиці займають гаражі.

Своєрідним еталоном вулиці-привида можна вважати загублену в хащах Петрівську. Колись вона починалася неподалік того місця, де сьогодні височіє греко-католицький монастир братів-василіан. За переказами старожилів, ця вулиця та прилеглі до неї території колись були справжнім кримінальним гетто, не менш небезпечним, ніж одеська Молдованка. Втім, генеральний план перебудови Подолу зачепив і Петрівську. На сьогоднішній день верхня частина вулиці суцільно заросла деревами, а в нижній розміщені гаражі та склади.

Містикою у Києві важко когось здивувати. Місто без залишку ввібрало в себе більш ніж півтора тисячоліття історії. Старовинні пагорби та яри, довкола яких формувалися подільські вулиці, до сьогодні залишаються джерелом легенд, які надихають нові покоління невгамовних дослідників таємного.

Нові фото: Антон Фоменко

Нагадаємо, київські пагорби: парадокси назв [старовинні фото].